Українці потрапили до відомого фотоблогу Humans of New York

Фотоблог Humans of New York з короткими історіями та фото людей з вулиці останні кілька днів публікує портрети українців з Києва, Одеси, Білої Церкви та села Коржі.

Блог Humans of New York, у сторінки якого більше 9,5 мільйонів лайків на Facebook,  опублікував уже півтора десятка історій з України, пише “УП. Життя“.

На першому фото з України, автор фотоблогу зобразив школярів.

Як пояснив фотограф, в Україні в перший же день після важкого переїзду він міряв про сон, але його розбудила ранкова смска від перекладача: “Сьогодні починається школа. Якщо знайдеш школу до 9 ранку, побачиш українських дітей з квітами у волоссі”.

Наступне фото – київський школяр.

Далі на фото з села Коржі – жінка, яка зізналась фотографу, що півроку тому усиновила сироту (3,5 років) і їй зараз важко – дитина дуже активна.

Але на запитання про найщасливішу мить зізналась: “Одного ранку я стояла на кухні, а він обійняв мене, не спитавши дозволу”.

Історія чоловіка з села коржі: “Коли я був молодим, мій найкращий друг і я здавали екзамен, аби стати пілотами. Я знав усі відповіді і швидко на них дав відповіді. Але мій друг мав труднощі з математикою, тож я нахилився і спробував йому допомогти. В цей час нас обох упіймали і екзамени ми обоє автоматично завалили. Я не став пілотом, але я завжди почував себе добре за цю спробу допомогти другові”.

Дівчинка з Білої Церкви. Фото зібрало майже 600 тисяч лайків.

Далі на фото з Києва – батько з дівчинкою на плечах. Їхня історія: “Вчора був наш перший день у дитячому садку, я вже починаю морально готуватись до появи першого бойфренда”.

Фото з Білої Церкви зображає двох ветеранів.

– Ми пішли на війну, коли нам було 18.

– Що вам найбільше запам’яталось з неї?

– Мою частину переміщували потягом, німецькі літаки почали нас атакувати. Ми вистрибнули і почали бігти через поле. Я мав нести на плечах пораненого товариша, тому рухався досить повільно. Один з літаків кружляв довкола і скинув бомбу прямо біля мене. Я чув, як щось позаду стукнуло мене і я впав на землю. Я був певен, що мене поранили, але не бачив ніде кров. Коли я нарешті добіг до якогось кутка, зняв з себе свій рюкказ і побачв величезну дірку у ньому. Коли я його відкрив, побачив що там все розірвано. І шматок шрапнелі, який застряг у шкіряній підошві мого черевика”.

Фото з Одеси:

– Яка найбільша ціль у вашому житті?

– Бути корисним.

Істоорія чоловіка з Одеси:

– Я був професором з морської білогої протягом 64 років.

– Що з того, про що ви дзінались про океан за весь цей час, вражає вас найбльше?

– Він величезний.

Хлопчина з Одеси:

 – Ким ти хочеш стати, коли виростеш?.

– Татом.

– А що найкраще у тому, аби бути татом?

– Купити собі скейт.

Фото із села Коржі:

– Який у вас план дій, якщо приїде фермер?

– Бігти.

Киянка розповіла фотографу, що всього боїться: “Я всього боюсь. Я читала книжки з психології, аби з’ясувати, чому. Розумом я розумію, що все гаразд. Я знаю, що мені лише 20, у мене так багато переваг. Але я боюсь, що я недостатньо зробила. Я боюсь майбутнього. Боюсь стати старою. Боюсь бути одною. Боюсь мати дитину. Боюсь темряви, я справді боюсь темряви”

Хлопець з Одеси: “Я закохався у дівчину, яка, як я логічно розумів, не підходить мені. Нічого з цього не вийшло. Після всього я зробив фільм про ці стосунки, у якому йшлося, що не варто давати серцю брати верх над розумом. А тепер я зробив точно таку саму помилку з другою дівчиною”.

Автор розповів історію фото, на якому зображена чарівна жінка похилого віку з Одеси.

“Коли я спершу попросив зробити фото, вона сказала ні, але інша літня жінка, яка проходила повз, почала емоційно щось говорити їй українською. Ймовірно, ця перехожі переконала її, бо одеситка з фото знизала плечима і погодилась сфотографуватись. Коли я її сфотографував, спитав перекладача: “Що сказала інша жінка?”

“Вона сказала: Ви не можете відмовитись від фото, бо ви маєте презентувати жінок нашої країни!”