Сімейні альбоми в епоху селфі

Зараз за кордоном  України перебуває більше 20 мільйонів українців. Хтось іде у пошуках кращої роботи, хтось — на навчання, хтось — до рідних…

Вчора приїхала подруга з Канади. Вона вже там 15 років. За цей час старенькі батьки померли в Києві. Отже, треба продавати спадок. Викидають старі меблі, роздають книжки знайомим. Разом з мотлохом в сміття летять і старі фотографії.

Беру до рук декілька світлин: капітан Червоної армії,  на  грудях — більше десяти нагород, дві зірки. А ось ще декілька  фотографій… На них — той же чоловік із старшою жінкою та дівчатами. Мабуть, мати та сестри. А на наступному фото — маленька хата, поруч із старезним деревом. Деякі з них підписані: 1936, 1940, 1945… Тримаю в руках, розглядаю: все це — історія, за кожною фотографією — людська доля. На питання: «Чому викидаєш, не береш з собою?» отримую відповідь, що немає сенсу везти до Канади старий папір…

А я згадую такі далекі 80-ті. Одного літа я, юна студентка, була в Угорщині, гостювала у друзів батька. Мені до рук дали товстелезний альбом із світлинами. Найдавніші з них зроблено ще у 19-му столітті. Чоловіки в мундирах Австро-Угорщини, жінки в довгих мережевних сукнях. Дядько Ласло показував і розповідав: «Це — мій дід, це — батько, директор гімназії, це — я студент, і це, у ватнику, — також я, у таборі ГУЛАГУ в 1949».

Це вже потім, у 60-х його було реабілітовано…

Такого альбому у моєї родини не було. Значно пізніше я почала збирати старі світлини своєї родини, і разом з дітьми зробила сімейний альбом. З тридцятих років зберіглося лише декілька маленьких світлин, які робили для документів. Батьки, на  щастя,  вижили у Другій світовій, але окупація Харківщини і бої 1943-го не сприяли колекціонуванню фотографій… Матусині світлини підписані вже 1949-м роком, коли вона отримала призначення на роботу до Львова. Так ми і складали, по рокам, історію молодості наших рідних. Вже не було в живих моїх батьків, але до кожної світлини я могла щось розказати своїм дітям, щось згадати із розповідей, згадати сумні чи веселі моменти…

Всі ці фото — це наша історія, наша пам’ять. З цих маленьких, унікальних історій кожної родини формується історія нашої країни. І це не безликі параграфи у підручнику, а справжні, живі люди, яких ми знали.

Кожен має право вирішувати, що для нього мотлох. Але хочу запитати: що для вас історія вашої родини? Чи взяли б ви з собою у дорогу альбом із світлинами предків?

Читайте також

Міністр оборони Канади: Жертв Голодомору не можна забувати
Світ
0 shares0 views

Міністр оборони Канади: Жертв Голодомору не можна забувати

vidia.ua - Лис 21, 2017

Канада солідарна із Україною у засудженні жорстокого злочину Голодомору-геноциду. Про це під час відзначення в Оттаві 84-их роковин Голодомору в Україні сказав міністр…

Відома журналістка Енн Еплбаум презентувала в Києві книгу про Голодомор
Україна
0 shares0 views

Відома журналістка Енн Еплбаум презентувала в Києві книгу про Голодомор

vidia.ua - Лис 21, 2017

Відома журналістка, письменниця, історик, лауреат Пулітцерівської премії Енн Еплбаум презентувала в Києві свою книгу про Голодомор в Україні «Червоний голод. Війна Сталіна з…

Яку військову допомогу отримає Україна від США
Важливе, Світ
0 shares0 views

Яку військову допомогу отримає Україна від США

vidia.ua - Лис 20, 2017

Обидві палати Конгресу США проголосували за надання Україні наступного року допомоги у сфері безпеки на суму 350 мільйонів доларів. Йдеться також й про…