Лікувати потрібно свідомість. Сергій Лозниця про фільм Донбас і дегуманізацію суспільства

Сер 29, 2018

29 серпня Український оскарівський комітет повідомив, що Україну на престижній кінопремії Оскар 2019 представлятиме фільм Донбас Сергія Лозниці. Світова прем’єра фільму відбулася в травні 2018 року в рамках 71-го Каннського кінофестивалю. Тоді Новое Время поговорило з Лозницею про його нову картину і про те, що відбувається зараз в Україні.

В який момент ви вирішили, що вам потрібно зняти фільм про Донбас?

Сценарій я написав в 2015 році, коли почали відбуватися страшні події, про які тут, в Європі, практично нічого не знають. Наприклад, мій приятель, режисер з Аргентини запитав: “Донбас – це що? Назва фільму – це що?”. І коли я дивився відеосюжети про війну на Донбасі в Ютьюб, вони настільки мене вразили, що я вирішив тоді зробити ігрову картину, засновану на цих епізодах.

Це дивовижний фільм, тому що це 13 новел, коли одні герої передають естафетну паличку сюжету наступним героям. Яким чином ви відбирали сюжети? За яким принципом ви розуміли, що хочете, щоб це було в кіно?

Мені необхідно було структурувати якимось чином ці розрізнені епізоди. І це теж своєрідний експеримент. На Каннському кінофестивалі був дуже теплий прийом картини, було два прекрасних покази, на кожному 1065 глядачів. Тобто 2100 осіб вже подивилися фільм. І як показує реакція глядача, цей метод працює, ця форма працює і можна розвивати далі такого роду драматургію. Я вибрав нелінійний спосіб розповіді. Це приблизно те, що було в Тачці у Ейзенштейна, коли ми починаємо губити чи плутатися, де, хто, тому що не в героях справа, а справа в ситуаціях, подіях, обставинах. І мені хотілося дати відчути атмосферу того, що там відбувається, на Донеччині.

Нам дуже пощастило, що це побачив і розповів режисер Сергій Лозниця. Мені здалося, що в певному сенсі це такий набір записок лікаря, який абсолютно переконаний, що пацієнт невиліковно хворий. Чи так це, чи правильно я зрозумів цей фільм?

У мене не було мети ставити діагноз. Я тільки запропонував характеристику цієї хвороби. Різні аспекти характеристики цієї хвороби. Це вже ви прийняли таке рішення, і ви вже подумали в цей бік. Якщо ви запитаєте мою думку, то, я думаю, цей конфлікт нерозв’язний до того моменту, поки не будуть зрозумілі й сформульовані його причини. Це не просто інтервенція, це не просто окупація, там все набагато складніше. Мені здається, що причина цього конфлікту глобальніша, ніж навіть історія України. Причина цього конфлікту – зіткнення між архаїчним і сучасним типом мислення.

Ми не можемо перебувати в сучасному індустріальному суспільстві і жити з архаїчним уявленням про те, що єдиний спосіб існування – це тоталітарний режим, в якому людина взагалі не має ніякої ціни, людина є засіб, а не мета. Тоді ви можете забути про будь-яку сучасну цивілізацію, в принципі. І цей конфлікт, ця лінія фронту, вона проходить не тільки буквально, як лінія фронту між сторонами, що воюють зараз на території Луганської та Донецької областей. Ця лінія фронту проходить через свідомість багатьох людей. І багато людей приймають для себе з одного боку архаїчні рішення, а з іншого – рішення, які лежать у сфері нового мислення. Одна і та ж людина може рухатися в бік Європи і одночасно вводити положення, згідно з яким, наприклад, не можна ввозити книги якоюсь мовою для того, щоб продавати їх в магазині.

І це проблема якраз української політики, яка дійсно забороняє зараз ввезення російськомовної літератури, причому всієї без розбору, це дивно.

Це справжнісінька маячня. І це рішення у сфері архаїки, тому що це рішення тоталітарної держави. І ми маємо справу зараз з таким кентавром, який всередині себе не може подолати проблеми. Він несе їх в собі і вони, як кола, що розходяться, поширюються в суспільстві. Я думаю, перш за все, якщо говорити про хвороби, то лікувати потрібно свідомість. Війна – це найбільш дикий, найбільш ідіотський і варварський спосіб знайти вихід у вирішенні конфлікту. Звичайно, коли вас атакують, на вас наступають, ви змушені захищатися, інакше нічого зробити не можна, вас втягують тим самим в цей каламутний і страшний потік дегуманізації.

Яке ви бачите вирішення проблеми? Ви, як художник, чи є у вас своя версія?

У мене тільки один шлях – виховання, освіта і традиція, більше нічого не врятує.

Тільки такий довгий шлях?

Тут тільки довгий шлях, тому що це відразу не відбувається. Але такого роду війна призводить тільки до одного, це дегуманізація суспільства, тому що люди не можуть жити постійно в стані, коли норма – вбиті солдати, яких привозять з лінії фронту, поранені солдати, коли армія стоїть і чогось чекає, начебто бере участь, в стані війни, але і не бере участі одночасно. Снаряд може прилетіти, а може і не прилетіти. І що далі, яка перспектива, незрозуміло, тому що вона не декларована. Я не розумію, наприклад, що хоче українська влада робити там, яка мета, яким чином ми будемо йти до цієї мети. Я не знаю цього. Ви знаєте?

Абсолютно незрозуміло. Багато хто говорить про те, що цей конфлікт вигідний, зокрема українській стороні. І є розслідування журналістів, які говорять про те, що, наприклад, наближені президента заробляють на цьому гроші. Це, м’яко кажучи, дуже неоднозначна ситуація, зокрема й з українського боку.

В такому випадку, все дуже нерозумно. Ці гроші, які вони заробляють, вони ж працюють проти цих людей. Для суспільства нічого хорошого в цьому немає. Цей конфлікт, який завис, який нерозв’язний і незрозуміло, як його вирішувати, він тільки розтліває суспільство. Війна в принципі розтліває людей. Я читав, що два мільйони людей вже побувало на війні. Ви уявляєте, що таке два мільйони людей, які брали участь, навіть якщо вони і не стріляли в когось, то вони були готові вистрілити, а це в принципі вже страшно.

Я думаю, необхідно сформулювати причину і сформулювати спосіб або хоча б стратегію, яким чином цю причину можна усунути, і діяти в цьому напрямі. Це єдиний шлях. Те, що звідти ніхто не піде сам собою, це я вам гарантую. Це неможливо, тому що це одразу ж руйнує структуру влади в іншій державі, що нікому теж не потрібно.

Ви вже вчетверте з вашими фільмами на Каннському фестивалі. Наскільки це важливий для вас простір? Наскільки він допомагає вам, як художнику?

Дуже важливо, де, як, кому і коли буде представлений перший раз фільм. І в цьому сенсі Каннський фестиваль, напевно, найкраще в світі місце, де можна представити фільм найвишуканішій, найрозумнішій, найосвіченішій, найвитонченішій кінематографічній аудиторії. Вчора було приголомшливе представлення картини, приголомшливий вечір. Фільм чудово прийняли і це така незабутня подія для мене і для акторів. Я привіз сюди 10 акторів і 20 членів групи. Ось це відчуття того, що ви робите те, що комусь потрібно, що хтось чує, реагує – це відчуття незабутнє. Для мене це завжди величезне задоволення. І мені цікаво, як картину зрозуміють інші люди, у мене є свій погляд, я знаю фільм зсередини, я знаю, що я задумав, але наскільки я зміг це сформулювати і донести.

Сподіваюся, що глядачі в Україні зможуть подивитися цю картину, приймуть, підуть дивитися, будуть відгуки, дискусії, тому що вона адресована і глядачам в Україні, і глядачам в Росії.

Новое Время

Читайте також

Українка стала гостею благочинного Гала-вечора князя Монако
Важливе, Новини, Світ
0 shares0 views

Українка стала гостею благочинного Гала-вечора князя Монако

vidia.ua - Вер 29, 2019

Українська продюсерка Марія Гражина Чаплін стала гостею найпрестижнішого заходу Монако - Monte-Carlo Gala for the Global Ocean, який відбувся 26 вересня, повідомляє VIDIA.…

З істоіії українців діаспори. Шлях до волі Никифора Григоріїва
Публікації, Україна
0 shares0 views

З істоіії українців діаспори. Шлях до волі Никифора Григоріїва

vidia.ua - Вер 26, 2019

Нещодавно, побачило світ біографічне дослідження, присвячене першому  директору Української служби «Голосу Америки» Никифору Григорієву. Це – монографія кандидатки історичних наук, доцентки Київського національного…

У Чикаго поховали духовного батька української громади
Важливе, Світ
0 shares0 views

У Чикаго поховали духовного батька української громади

vidia.ua - Бер 16, 2019

Отець Мирон Панчук, священик Єпархії св. Миколая, Української Католицької Церкви, відійшов у вічність в Чикаго 9 березня і був похований 15 березня на…