Рідкісні картографічні документи з архіву української діаспори

Споконвіку карти супроводжують людину у її мандрах світом, допомагають орієнтуватися на місцевості, є невід’ємною частиною військової справи. З плином часу «паперові помічники» замінюються для практичного використання найновішими, а старі аналоги стають експонатами музеїв, бібліотек і архівів. Центральний державний архів зарубіжної україніки (м. Київ) теж має на зберіганні карти і атласи. Вони відносяться до різних розділів картографії і дають можливість «помандрувати» українськими землями у часі і просторі.

Найстарішим архівним документом є історико-географічний шкільний атлас, виданий у Німеччини у 1875 році. Він складається з двадцяти двох карт, що ілюструють територіальний розвиток Європи з часів раннього середньовіччя до середини ХІХ ст. За п’ятьма з них можна прослідкувати зміни меж українських земель з V по ХІХ ст., коли вони входили до складу європейських держав.

В колекції ЦДАЗУ знаходиться унікальна карта 1918-го року країн та населення Європи історика професора Дітріха Шафера (Німеччина). Важливою сторінкою історії для поствоєнного європейського простору була поява нових держав, розширення територіальних меж вже існуючих і, як наслідок, зміни на політичних картах. Тому мапа Дітриха Шафера цікава з точки зору розповсюдження європейських народів по континенту після Першої світової війни. Щодо українців, то на карті можна побачити локалізацію українців на той час у Європи, а саме, у Пряшівщині, Закарпатті, Холмщині, Воронізькій губернії, на Кубані і, звичайно, на території сучасної України.

Взагалі архівні карти першої половини ХХ століття презентують різні науки: історію, мовознавство чи певні суспільні явища, пов’язані з життям українського народу. Наприклад, відображають різні аспекти історії України: «Наступ Грекова, червень 1919 р.», «Схема до-Любарських подій та прориву армії УНР до ворожого запілля» [1919], «Організація Національної спілки студентських асоціацій України» (Чехословаччина), «Приблизні границі бойківського говору», «Фізична картою України М. Кулицького [1930].

Зупинимося на деяких з них детальніше. Інтерновані урядом Чехословаччини в таборі Німецьке-Яблонне (нині м. Яблонець-над-Нісоу, Чехія) військові Української галицької армії видавали рукописну газету. Ця газета мала назву «Голос табору». Один з її номерів за 1919—1920-ті рр. був ілюстрований картою «Наступ Грекова, червень 1919 р.» з поясненнями до неї. Нагадаємо, генерал Олександр Греков (1875—1958) командував Галицькою армією та спланував її наступ на Львів, яким керував особисто. Архівна карта ілюструє саме цей момент історії України.

1930-ті роки позначилися активною науковою роботою українських викладачів у вишах Німеччини, Чехословаччини та Польщі. Наприклад, дослідженням діалекту бойків займалася магістр Ягеллонського університету (Краків) С. Рабіївна. Карта «Приблизні границі бойківського говору» детально ілюструє поширений у гірських районах Львівщини та Івано-Франківщини діалект, в якому зберігаються окремі архаїчні риси української мови.

Доцент цього ж університету, відомий історик і географ доктор В. Кубійович опублікував у 1937 р. «Атлас України й суміжних країв» (Львів, Наукове т-во ім. Шевченка), який теж є у фондах Архіву української діаспори разом з фізичною картою України авторства М. Кулицького. Примітно, що у передмові до Атласу Володимир Кубійович складає окрему подяку саме Миколі Кулицькому «не лише за його співавторство в численних картах, але в першій мірі за технічне опрацювання Атласу». В ньому міститься детальна інформація про «Українців в світі» і «Українські говори».

Неоднозначно виглядає архівний документ 1978 року − «Територія посиленої російської колонізації в Україні» з журналу «Факты и мысли» (США). Вона складена за матеріалами перепису населення СРСР та етнографічними картами. Сам журнал висвітлював у середині ХХ ст. проблеми, що турбували емігрантів з Радянського Союзу. Зокрема, й національне питання.

Карти, про які йшла мова, та ті, що зберігаються в Архіві Зарубіжної україніки вцілому, мають різні види відтворення. Одні великого формату і надруковані у типографії, інші намальовані від руки на картоні чи йдуть ілюстраціями до газет і книг.

Більш детально з картографічними документами можна ознайомитися на сторінці Центрального архіву зарубіжної україніки.

Тетяна Ніколаєва