Гармати з’явилися в Україні більше шестисот років тому

Салют на честь імператора

Достеменно відомо, що в Україні ця зброя з’явилася наприкінці XIV століття. В 1394 році за наказом польського короля Владислава ІІ Ягайла гармаш Зброжек привіз до Львова кілька гармат і сім бочок пороху. Спочатку ця зброя була великою розкішшю, адже виготовляли її із міді.

Перші гармати на Запорізький Січі з’явилися лише в XVI столітті, відразу після рушниць. До наших часів збереглися подорожні замітки австрійського дипломата Еріха Лясоти, який, супроводжуючи в 1594 році німецького імператора Рудольфа II, відвідав Запоріжжя. Отже, дипломат стверджував, що українські козаки зустрічали та проводжали високого гостя гарматним салютом.

Кожен гармаш мав власний герб

Гетьман Богдан Хмельницький надавав козацькій артилерії особливого значення. Розуміючи, що без потужної вогневої підтримки військо приречене на поразку, досвідчений полководець обов’язково брав у бойові походи кілька гармат.

Під час визвольної війни 1648-1654 рр. ця грізна зброя відігравала особливу роль. Завдяки потужній артилерійський підтримці січовики вибороли перемогу в багатьох битвах. Чи варто казати, що гармаші в козацькому війську користувалися особливою повагою. Про це свідчить і той факт, що гармаші-козаки мали навіть особистий герб.

Найбажаніший трофей

Гарматний арсенал запорізького війська поповнювався в основному за рахунок трофеїв, здобутих у боях проти татар, турків і поляків. За свідченнями літописців, штурмуючи ворожі фортеці, козацькі ватаги вважали великою вдачею захопити, крім золота і срібла, якомога більше гармат. Зустрічаючи в Чорному морі турецькі галери, козаки їх топили, але перед цим обов’язково перетягували до своїх «чайок» ворожі гармати.

До речі, частину пороху для потреб своєї артилерії січовики виготовляли самотужки, але, на жаль, за якістю «самопал» поступався привозному або здобутому в боях.

І могутня зброя, і остання пошана

Тактика застосування гармат залежала від того, в обороні чи в атаці воювали козаки. Під час оборони гармати розміщувалися між возами, створюючи своєрідну пересувну фортецю. В атаці ж українська артилерія, за законами військового мистецтва, вела вогневу підготовку, намагаючись роз’єднати ворожі війська по центру, аби у проломи, що утворювалися в обороні супротивника, мали змогу потрапити козацька кавалерія та піхота.

Перевага надавалася легкій артилерії, тому вага гармат січовиків не перевищувала 100 кілограмів. Проте на озброєнні запорожців були і важкі мортири, якими козаки користувалися при штурмі ворожих фортець.

На жаль, бойові сутички не обходилися без жертв. Ховаючи своїх загиблих побратимів і віддаючи їм останні почесті, січовики обов’язково салютували з гармат. От як описує це сумне дійство видатний український поет Тарас Григорович Шевченко:

«… Як положать отамана

У новій хаті спати,

Заголосить, як та мати

Голосна гармата.

Гукатиме, кричатиме

Не одну годину,

І рознесе тую славу

По всій Україні…»

 

Михайло ПАВЛОВ

 

На знімках:

1. Польський король Владислав II Ягайло. Завдяки йому гармати з’явилися в Україні. Художник Марчело Бачіареллі. XVIII століття.
2. Гармаші у запорізькому війську мали особливу повагу та пошану.

Фото з архіву автора