Феномен хірурга Миколи Пирогова

Захищав селян і вирощував лимони

Історія садиби почалася в 1861 році, коли Микола Іванович разом із родиною переїхав в ці мальовничі місця. У Вишні Пирогов відкрив першу на Поділлі сільську лікарню, що розмістилася в декількох невеличких хатах-мазанках. В одній з них він обладнав операційну, в іншій – аптеку, яка збереглася до наших днів.

Незважаючи на такі “спартанські” умови, Микола Іванович робив дуже складні для того часу операції. Втім, геніальний хірург займався не лише лікарською діяльністю. Пирогов захищав інтереси селян, навчав дітей із незаможних родин читати та писати.

На території садиби вчений випестував унікальний фруктовий сад, справжньою родзинкою якого стали декілька цитрусових дерев. Із великим задоволенням доглядав Микола Іванович за барвистими трояндами та виноградом. Тут же росли і різноманітні лікарські трави, що були сировиною для його аптеки.

Мешкаючи у селі Вишня, Пирогов тричі виїжджав закордон. Декілька років він провів у Німеччині, де займався підготовкою молодих вчених, які невдовзі очолили кафедри провідних університетів Російської імперії.

Порятунок Джузеппе Гарібальді

Восени 1862 року Микола Іванович їздив до Італії – українського хірурга запросили оглянути лідера національно-визвольного руху Італії Джузеппе Гарібальді, який був поранений в ногу. Більше двох місяців найкращі європейські світила медицини марно намагалися визначити місцезнаходження кулі. А Микола Іванович відразу встановив справжній характер поранення і застосував власний метод лікування. Незабаром Гарібальді цілком одужав і протягом декількох років надсилав своєму рятівникові теплі вдячні листи.

Дві останні службові поїздки Микола Іванович здійснив на фронти франко-прусської (1870 р.) і російсько-турецької (1877-1878 рр.) воєн, яким присвятив свої чудові праці з військово-польової хірургії.

У травні 1881 року в Москві і Петербурзі урочисто святкували п’ятдесятиріччя наукової діяльності Миколи Івановича Пирогова. Але, на жаль, урочистості були затьмарені хворобою ювіляра – професор Микола Скліфосовський виявив у нього жахливу невиліковну хворобу. Повернувшись додому, видатний хірург почував себе задовільно – як і раніше приймав хворих, але оперував дуже рідко.

23 листопада 1881 року вчений помер. Через три дні після смерті тіло Пирогова було забальзамоване відомим винахідником і військово-польовим хірургом вінничанином Давидом Виводцевим.

Усипальниця-музей

Похорон вченого відбувся 24 січня 1882 року. На невеличкому сільському цвинтарі зібралося багато тисяч людей. Як відмічали газетярі, «проводити Миколу Івановича в останню путь зібралися здебільшого прості сіромахи». Спочатку над склепом Пирогова спорудили капличку, а потім – цегляну церкву, будівництво якої було завершено лише в 1885 році.

Усипальниця видатного українського хірурга пережила серйозні випробування. Величезних збитків зазнала вона у період громадянської та Другої світової воєн. Музей у селі Вишня почав створюватися 27 жовтня 1944 року, коли керівництво СРСР видало розпорядження «організувати у садибі Пирогова Н.І. музей його імені і вжити заходів для збереження останків Пирогова Н.І., що знаходяться у склепі».

Відкриття музею відбулося 9 вересня 1947 року і було приурочене до знаменної дати – 100-річчя з дня застосування Пироговим уперше в історії ефірного наркозу на полі бою.

Михайло ПАВЛОВ

На знімках:
1. Микола Іванович Пирогов після операції. Художник Леонтій Коштелянчук. 1974 рік.
2. Сьогодні унікальний музей-садиба є справжньою Меккою для туристів.

Фото з архіву автора