Лицарський замок над морем. «Ластівчиному гнізду» виповнилося 100 років

Дача відставного генерала

Першу згадку про цей витвір архітектурного мистецтва можна зустріти в «Довіднику по Криму 1895 року»: «Дача побудована надзвичайно сміливо, прямісінько на краю скелі». Отже, будівля в той час вже існувала.

На жаль, ім’я генерала у відставці, що першим наважився побудувати невеличкий маєток на цьому скелястому виступі, не збереглося. Відомо тільки, що він був важко поранений під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр.. Після приєднання Криму до Російської імперії царський уряд щедро дарував тутешні землі хоробрим воякам.

Генерал-романтик називав свою дачу «Замок любові». Була у цієї споруди і друга неофіційна назва – «Генералиф». У ті часи «Ластівчине гніздо» виглядало зовсім по-іншому. Це була дерев’яна одноповерхова будівля. До речі, саме такою зображували її на своїх полотнах відомі художники-мариністи Іван Айвазовський, Олексій Боголюбов та Лев Лагоріо.

Другим господарем дачі став придворний лікар Олександр Тобин. Він передав володіння у спадок своїй молодій красуні-дружині, а та в 1903 році продала дачу московській купчисі Наталії Рахманіній.

Як витвір мистецтва перетворили на їдальню

Наступним власником будівлі стає відомий німецький нафтопромисловець барон Рудольф фон Штенгель. Саме він та талановитий архітектор Андрій Шервуд і створили цей справжній витвір мистецтва.

Барон побажав залишити в Криму пам’ять про лицарські замки Середньовіччя – на місці дерев’яної дачі в 1912 році був побудований мініатюрний замок, немов перенесений на узбережжя Чорного моря з берегів Рейну. В цей час казковий будиночок над морем і отримав свою назву – «Ластівчине гніздо».

Ця дивовижна споруда особливо вражає уяву, якщо на неї дивитися з моря. Замок настільки вдало розташований на скелі, що не одразу помічаєш його невеличкі розміри: ширина – 10, довжина – 20, висота – 12 метрів.

Напередодні Першої світової війни барон фон Штенгель передбачливо продав будівлю і повернувся до Німеччини. Новому власникові, купцеві Миколі Шелапутіну, замок, який був переобладнаний у ресторан, особливих прибутків не приніс. А в 1918 році був взагалі націоналізований новою владою. Радянський уряд відкрив в ній санаторій для керівного складу Московського військового округу, а в «Ластівчиному гнізді» влаштували їдальню.

Будівлю врятували відчайдухи

Потужний землетрус 1927 року змилосердився над замком – він утримався, в море впали лише гострі шпилі веж. А ось Аврорина скеля була суттєво пошкоджена: глибока тріщина пролягла від оглядового майданчика замка практично до самої води.

В 1966 році в Ялті стався новий землетрус, який кримчани практично не відчули, хіба що в оселях посуд дзвенів. Проте саме тоді «Ластівчине гніздо» почало просідати, вапнякові пласти скелі відділялися від мису, загрожуючи скинути замок у море. Будівля і оглядовий майданчик були закриті для відвідувачів.

Було прийнято рішення врятувати «Ластівчине гніздо». Тільки як це зробити з унікальною триповерховою спорудою на краю напівзруйнованої скелі? Замок пропонували навіть розібрати та перенести в інше місце. В решті-решт зупинилися на проекті архітектора Іраклія Татієва, який запропонував розібрати лише верхню частину будівлі.

Відновлення розпочалося в 1968 році. Було виконано безліч складних та вкрай небезпечних робіт. Зварювальник Ігор Стручек згадував: «До балкону «Ластівчиного гнізда» приладнали анкери, на яких встановили люльки. В них і працювали будівельники. Під’їзд до замку був неможливий, тому бетон та арматуру доводилося тягати вручну. Працювати в люльці над прірвою погоджувалися лише відчайдушні добровольці…».

Роботи тривали декілька місяців. Глибоку тріщину заклали камінням і залили бетоном. Під фундамент замку підвели монолітну залізобетонну плиту. Будівлю обнесли антисейсмічними поясами. І лише після цього приступили до реставрації. Влітку 1969 року відновлений архітектурний комплекс «Ластівчине гніздо» знову почав приймати відвідувачів.

Михайло ПАВЛОВ

На знімках:

1. Дача на Аврориній скелі, яка в 1912 році перетворилася на замок «Ластівчине гніздо». Фото відомого мандрівника Сергія Прокудина-Горського. Початок ХХ століття.
2. З оглядового майданчика замку відкривається чарівний вид на Ялту та гору Аю-Даг.
3. Бухта біля «Ластівчиного гнізда» зажди досить спокійна, що дозволяє швартуватися туристичним катерам навіть у чотирибальний шторм.

Фото з архіву автора та Ялтинського краєзнавчого музею