Пам’яті Леоніда Каденюка: інтерв’ю першого астронавта незалежної України про свій знаменитий політ

Військовий льотчик-випробувач, уродженець Чернівецької області Леонід Каденюк померна 68-му році життя в середу, 31 січня. Перший астронавт незалежної України провів в космосі 15 діб 16 годин 32 хв на борту американського шаттла Коламбія, з 19 листопада по 5 грудня 1997 року. Про те, як це було, Каденюк розповів Новому Времени в серпні 2016 року.

Підготовка до польоту

Моя мрія стати космонавтом народилася в той самий історичний для планети Земля час – 12 квітня 1961 року. Я закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків, був залишений там льотчиком-інструктором, а в 1976 році відібраний у загін радянських космонавтів – готувався стати командиром багаторазового транспортного космічного корабля Буран. Але ми, буранівці, не тільки готувалися літати на ньому, а й брали участь у створенні складних авіаційних і космічних систем.

Буран, як і американський шаттл, – найскладніші технічні споруди, коли-небудь створені людиною. Ми розробляли методики посадки Бурана. Корабель вагою 100 тонн треба садити без двигунів – фактично падати з космосу на Землю. Звичайно, падіння кероване. Це вимагало великої льотної майстерності. Тому від нас, буранівців, вимагалось опанувати професію льотчика-випробувача, літати на багатьох типах літаків, в тому числі, і з вимкненим двигуном на винищувачах. Я літав майже на 60 типах і модифікаціях літаків, в основному винищувачах. Робота льотчика-випробувача надзвичайно цікава, але небезпечна. Під час таких випробувань на літаку МіГ-27 з моєї групи загинув наш товариш, Льоня Іванов.

Крім того, я був підготовлений командиром транспортного космічного корабля Союз. Вивчав біологію, медицину, астрономію, геологію, астрофізику, динаміку космічного польоту і багато інших наук.

Коли на міждержавному рівні України і США було вирішено питання про політ в космос на шатлі українця, я вирішив взяти участь. Написав заяву в Національне космічне агентство України. Кандидатів було більше 30, відібрали двох – мене і Ярослава Пустового. Нас відправили на підготовку в НАСА в США.

Однією з умов участі в польоті було знання англійської мови. У школі і вузах я вивчав французьку. Тому треба було з нуля починати вивчати англійську. Але стимул, самі розумієте, дуже високий– космічний політ. Тому взявся з великим завзяттям. З мовою впорався протягом року підготовки– перебував в середовищі американців.

Коли постало питання про те, що буде робити український космонавт на борту шаттла Коламбія, українські вчені відразу запропонували біологічні експерименти. Американці з радістю погодилися, оскільки космічна біологія є однією з пріоритетних у дослідженні космосу. Експерименти з трьома видами рослин – брассіка ропа, соя і мох. У Зоряному містечку я пройшов хорошу біологічну підготовку.

Політ

Сам політ складається з трьох етапів – старт і виведення на орбіту, політ в космос в невагомості і повернення на Землю. Старт і виведення на орбіту характерні прискореннями та великими перевантаженнями. Уявіть: за час, менше, ніж 10 хвилин, треба розігнати корабель до першої космічної швидкості –  майже 8 км/с. Стартує комплекс –  шаттл, паливний бак, до якого він прикріплений, два твердопаливних прискорювача – важить 2 тис. 240 тонн. Важко уявити, якими мають бути двигуни, щоб не тільки відірвати його від землі, а розігнати до першої космічної швидкості. Це було щось неймовірне.

Після розгону корабля до швидкості, що перевищує швидкість звуку, гуркіт залишається далеко під кораблем. Настає тиша – така, як шелест листя. Коли корабель виходить на орбіту, а двигуни вимикаються, починається невагомість – ідеальна легкість. Закривши очі і повністю розслабившись, фізично себе не відчуваєш. Тільки усвідомлення, що існуєш.

Коли побачив Землю в ілюмінаторі, першими словами, що мимоволі вирвалися з моїх вуст, були: «Кевін, тепер я бачу, що вона кругла». Кевін Крігел – командир екіпажу, «плавав» поряд зі мною в невагомості.

Наша планета дуже красива. Але її треба бачити своїми очима звідти. Описати це неможливо. Слово «красива» майже ні про що не говорить. Ніяка фотографія або телевізійне зображення Землі з космосу не передає всі ті відтінки, які здатне визначити людське око.

Якщо дивитися в бік, протилежний від Землі, у Всесвіт, сам простір має зовсім іншу, неземну геометричну сутність. У нашій свідомості існує земна модель простору, в якій є те, що його обмежує – поверхня Землі, лінія горизонту, приміщення, в якому перебуваєш. А там оку нема за що зачепитися. Я сприймав його не двомірним, тривимірним, як на Землі, а багатовимірним. Я подумав: коли людина навчиться будувати багатовимірні системи і використовувати їх для навігації при польотах у Всесвіті, вона зможе зовсім по-іншому переміщатися в її просторах. Можливо, навіть переходити з одного часового виміру – у інший.

Посадка

На висоті нашого польоту, а це близько 300 км, космічний корабель облітає Землю за 90 хвилин. Наш політ тривав 15 діб 16 годин і 32 хвилини. Для повернення на Землю корабель треба загальмувати. Видати гальмівний імпульс порядку 50-100 м/с. Цього достатньо, щоб корабель зігнув траєкторію в сторону Землі і почав спуск.

Перед входом в щільні шари атмосфери корабель орієнтується в просторі з кутом 40 градусів по тангажу (до лінії горизонту) і нуль градусів за креном і нишпоренням. Гальмування відбувається за рахунок аеродинамічного опору повітря. Величезна кінетична енергія, якою володіє корабель, перетворюється на теплову. У деяких місцях він нагрівається до 1,5-2 тис. градусів. Для захисту від руйнування корабель покритий спеціальними теплозахисними плитками кількістю близько 39 тис. штук.

На жаль, моя Колумбія 1 лютого 2003 року вибухнула при поверненні на Землю через пошкодження плиток – частина планера була оголена від них під час старту і виведення на орбіту. Тоді загинула і Калпана Чавла, яка літала в космос зі мною.

Космічна держава Україна

Без сумніву, Україна – космічна держава. Вона володіє повним циклом відпрацювання космічної техніки – від проектування до розробки, запуску та експлуатації в польоті. Але космічна галузь в Україні існує не завдяки, а всупереч обставинам.

Державне космічне агентство формує космічну політику держави. Конструкторське бюро Південне і машинобудівний завод Південмаш, що знаходяться в Дніпрі, – основа нашої космічної галузі, разом з іншими підприємствами становили майже третину ракетно-космічного потенціалу колишнього СРСР. Зараз наша космонавтика зазнає великих труднощів, пов’язані, в першу чергу, з фінансуванням, нездатністю або небажанням держави використовувати великі потенціали в цій галузі – і виробничий, і інтелектуальний. Космічні програми, пов’язані з Росією, ми розірвали. Зате зміцнюємо зв’язки з Європейським космічним агентством, НАСА, з Японією, Індією, Китаєм. Крім традиційних ракет-носіїв, наші конструктори розробили плазмові двигуни.

У нас багато талановитої молоді, яка хоче працювати в космічній і авіаційній галузях. Найбільший в світі літак Ан-225 Мрія – наш, український. Провідна у своєму класі ракета-носій – Зеніт – також наша.

Українці зробили величезний внесок у розвиток радянської та світової космонавтики. В СРСР найвідоміші конструктори були українцями: Микола Кибальчич, Юрій Кондратюк, Сергій Корольов, який народився в Житомирі, Валентин Глушко – українець, одесит, який мене приймав в космонавти, Михайло Янгель – конструктор ракет родом із Сибіру, але його дід з Чернігівської області був висланий царською владою за бунтарство, Володимир Челомей – генеральний конструктор орбітальних станцій, Гліб Лозино-Лозинський – генеральний конструктор МТКК Буран та МіГ-31, далекого винищувача-перехоплювача, на якому доводилося літати і мені. Тобто, весь космос робився українцями.

Новое Время