Організація Об’єднаних Націй – це глобальна сцена, де країни світу об’єднуються, щоб вирішувати найгостріші проблеми людства: від воєн і кліматичних криз до бідності та захисту прав людини. Але які саме держави беруть участь у цій грандіозній дипломатичній грі? Сьогодні ми зануримося в тему, розкриємо повний список країн-членів ООН, пояснимо, як вони туди потрапляють, і розкажемо, чому ця організація залишається ключовим гравцем на світовій арені.
Що таке ООН і чому її склад важливий?
ООН, заснована в 1945 році після Другої світової війни, – це міжнародна організація, яка прагне підтримувати мир, сприяти співпраці та розв’язувати глобальні проблеми. Її членами є суверенні держави, які добровільно приєднуються до організації, підписуючи Статут ООН. Склад країн-членів важливий, адже він відображає глобальне представництво: від велетнів, як США чи Китай, до невеликих острівних держав, як Тувалу.
Кожна країна в ООН має голос у Генеральній Асамблеї, незалежно від розміру чи економічної потужності. Це створює унікальну платформу, де навіть маленькі держави можуть впливати на світові рішення. Але скільки країн входить до ООН, і як формується цей список?
Скільки країн є членами ООН у 2025 році?
Станом на травень 2025 року до ООН входять 193 країни-члени. Ця цифра не змінюється часто, адже приєднання нових членів – це складний процес, який потребує визнання суверенітету та схвалення іншими державами. Останньою країною, що приєдналася до ООН, стала Південний Судан у 2011 році.
Кількість 193 країни – це не просто число. Воно символізує майже повне охоплення світових держав, за винятком кількох спірних територій чи невизнаних держав. Але давайте розберемося, які саме країни входять до цього списку.
Повний список країн-членів ООН
Нижче наведено повний перелік країн-членів ООН у 2025 році, структурований за регіонами для зручності сприйняття. Цей список базується на офіційних даних із сайту ООН (un.org).
| Регіон | Країни |
|---|---|
| Африка (54 країни) | Алжир, Ангола, Бенін, Ботсвана, Буркіна-Фасо, Бурунді, Габон, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Джибуті, ДР Конго, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Есватіні, Ефіопія, Єгипет, Замбія, Зімбабве, Кабо-Верде, Камерун, Кенія, Коморські Острови, Конго, Кот-д’Івуар, Лесото, Ліберія, Лівія, Маврикій, Мавританія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Марокко, Мозамбік, Намібія, Нігер, Нігерія, Південна Африка, Південний Судан, Руанда, Сан-Томе і Принсіпі, Сейшельські Острови, Сенегал, Сомалі, Судан, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Того, Туніс, Уганда, Центральноафриканська Республіка, Чад |
| Азія (49 країн) | Афганістан, Бангладеш, Бахрейн, Бруней, Бутан, В’єтнам, Вірменія, Грузія, Ємен, Ізраїль, Індія, Індонезія, Ірак, Іран, Йорданія, Казахстан, Камбоджа, Катар, Киргизстан, Китай, Кувейт, Лаос, Ліван, Малайзія, Мальдіви, Монголія, М’янма, Непал, ОАЕ, Оман, Пакистан, Палестина, Південна Корея, Північна Корея, Сінгапур, Сирія, Східний Тимор, Таджикистан, Таїланд, Туреччина, Туркменістан, Узбекистан, Філіппіни, Шрі-Ланка, Японія |
| Америка (35 країн) | Антигуа і Барбуда, Аргентина, Багамські Острови, Барбадос, Беліз, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гаїті, Гватемала, Гайана, Гондурас, Гренада, Домініка, Домініканська Республіка, Еквадор, Канада, Колумбія, Коста-Рика, Куба, Мексика, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Сальвадор, Сент-Вінсент і Гренадини, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Суринам, США, Уругвай, Чилі, Ямайка |
| Європа (44 країни) | Албанія, Андорра, Австрія, Бельгія, Білорусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Ватикан, Велика Британія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Молдова, Монако, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Північна Македонія, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Сан-Марино, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чорногорія, Чехія, Швейцарія, Швеція |
| Океанія (14 країн) | Австралія, Вануату, Кірибаті, Маршаллові Острови, Мікронезія, Науру, Нова Зеландія, Палау, Папуа Нова Гвінея, Самоа, Соломонові Острови, Тонга, Тувалу, Фіджі |
Джерело даних: офіційний сайт ООН (un.org).
Цей список охоплює всі країни-члени, але варто пам’ятати, що деякі держави, як-от Палестина, мають особливий статус. Палестина є державою-спостерігачем, але не повноправним членом, що впливає на її права в організації.
Як країни стають членами ООН?
Приєднання до ООН – це не просто подання заявки, а складний дипломатичний процес, який нагадує вступ до ексклюзивного клубу. Ось як це відбувається:
- Подання заявки. Країна подає офіційну заяву до Генерального секретаря ООН, підтверджуючи свою готовність виконувати Статут ООН.
- Розгляд у Раді Безпеки. Рада Безпеки, що складається з 15 країн (5 постійних і 10 непостійних), оцінює заявку. Будь-який із п’яти постійних членів (США, Росія, Китай, Велика Британія, Франція) може накласти вето.
- Голосування в Генеральній Асамблеї. Якщо Рада Безпеки схвалює, заявка передається до Генеральної Асамблеї, де потрібна підтримка щонайменше двох третин країн-членів.
- Офіційне приєднання. Після схвалення країна стає повноправним членом і отримує право голосу в Генеральній Асамблеї.
Цей процес може тривати роками, особливо якщо країна має спірний статус чи невизнані кордони. Наприклад, Косово досі не є членом ООН через суперечки щодо його суверенітету.
Країни-спостерігачі та особливі статуси
Окрім 193 країн-членів, у ООН є держави та організації зі статусом спостерігачів. Вони можуть брати участь у засіданнях, але не мають права голосу. На 2025 рік до спостерігачів належать:
- Держави: Палестина, Ватикан.
- Організації: Європейський Союз, Мальтійський орден, Міжнародний комітет Червоного Хреста.
Статус спостерігача – це часто перший крок до повноправного членства, але для таких країн, як Палестина, цей шлях ускладнений політичними конфліктами.
Членство в ООН – це не лише привілей, а й відповідальність, адже кожна країна зобов’язана дотримуватися принципів миру, співпраці та поваги до прав людини.
Чому деякі країни не входять до ООН?
Хоча ООН охоплює майже всі суверенні держави світу, є винятки. Деякі території чи самопроголошені держави не є членами через політичні, юридичні чи дипломатичні причини. Ось основні категорії:
- Невизнані або частково визнані держави. Наприклад, Косово, Абхазія, Південна Осетія чи Тайвань не є членами через спірний статус. Тайвань, зокрема, втратив місце в ООН у 1971 році на користь Китаю.
- Залежні території. Такі території, як Пуерто-Рико чи Гренландія, не є суверенними державами, а тому не можуть приєднатися.
- Мікродержави. Деякі самопроголошені мікродержави, як-от Сіланд, не визнаються міжнародною спільнотою.
Відсутність членства в ООН не означає ізоляцію, але значно обмежує можливості таких територій на міжнародній арені.
Цікаві факти про країни-члени ООН
Ось кілька захопливих фактів, які розкривають унікальність ООН та її країн-членів:
- 🌍 Найменша країна-член. Ватикан, із населенням менше 1000 осіб, є найменшою державою в ООН, але має статус спостерігача, а не повноправного члена. Найменший повноправний член – Тувалу з населенням близько 11 000 осіб.
- 🕊️ Перші члени. У 1945 році ООН заснували 51 країна, серед яких США, СРСР, Китай, Велика Британія та Франція. Ці держави стали основою організації.
- 🌴 Острівні держави. Понад 20 країн-членів ООН – це острівні держави, як-от Мальдіви чи Науру, які часто піднімають питання кліматичних змін через загрозу затоплення.
- 🗳️ Унікальний голос. У Генеральній Асамблеї кожна країна має один голос, незалежно від розміру чи впливу. Це робить ООН унікальною платформою для рівності.
- ⚖️ Суперечливі члени. Деякі країни, як Північна Корея чи Сирія, часто критикуються за порушення прав людини, але залишаються повноправними членами.
Ці факти показують, наскільки різноманітним є склад ООН і як організація балансує між ідеалами рівності та реаліями політики.
Роль країн-членів у діяльності ООН
Країни-члени беруть участь у різних органах ООН, таких як Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і соціальна рада тощо. Їхня роль залежить від статусу та активності:
- Постійні члени Ради Безпеки. США, Росія, Китай, Велика Британія та Франція мають право вето, що дає їм значний вплив на глобальні рішення.
- Непостійні члени. 10 країн обираються на дворічний термін до Ради Безпеки, представляючи різні регіони.
- Активні учасники. Такі країни, як Канада, Швеція чи Японія, часто беруть на себе ініціативи в гуманітарних чи екологічних проєктах.
Кожна країна також робить внески до бюджету ООН, розмір яких залежить від її економічної потужності. Наприклад, США є найбільшим донором, забезпечуючи близько 22% бюджету.
Чому ООН залишається актуальною?
Незважаючи на критику щодо неефективності чи бюрократії, ООН залишається незамінною платформою для діалогу. Вона об’єднує 193 країни, які, попри різні ідеології, культури та інтереси, працюють над спільними цілями. Від миротворчих місій у Конго до боротьби з глобальним потеплінням – ООН є двигуном змін.
У світі, де конфлікти спалахують, а клімат змінюється швидше, ніж ми встигаємо адаптуватися, ООН – це маяк надії, що об’єднує людство.
Список країн-членів ООН – це не просто перелік назв, а відображення глобального розмаїття та прагнення до співпраці. Кожна держава, від гігантської Індії до крихітного Науру, має свій голос у цій організації, і саме це робить ООН унікальною.