Хто такі греки: самоназва та її походження
Стародавні греки, чиї досягнення в культурі, науці та філософії змінили хід людської історії, ніколи не називали себе “греками”. Цей термін прийшов до нас від римлян, які використовували слово Graeci для позначення народів Еллади. Натомість самі греки називали себе еллінами (Ἕλληνες, Héllēnes), а свою землю — Елладою (Ἑλλάς, Hellás). Ця самоназва не просто слово — це символ єдності, культури та гордості, що пронизує тисячолітню історію.
Чому саме “елліни”? Назва походить від міфологічного пращура Елліна, сина Девкаліона і Пірри, які, за легендою, пережили великий потоп. Еллін став родоначальником племен, що населяли Фессалію, а згодом його ім’я поширилося на всіх, хто поділяв спільну мову, культуру та релігію. Цікаво, що в гомерівських епосах (“Іліада” та “Одіссея”) термін “елліни” вживається рідко, поступаючись іншим назвам, як-от ахейці, данайці чи аргейці. Це свідчить про поступове формування єдиної ідентичності.
Самоназва “елліни” мала глибоке значення. Вона об’єднувала розрізнені міста-держави — Афіни, Спарту, Фіви, Коринф — у спільну культурну спільноту, попри політичну роздробленість. Бути еллінами означало говорити грецькою, поклонятися олімпійським богам і брати участь у загальних святах, як-от Олімпійські ігри.
Чому “греки”, а не “елліни”?
Термін “греки” з’явився завдяки римлянам, які запозичили його від етрусків або латинських племен. Ймовірно, римляни вперше зіткнулися з грецькими колоністами з племені грайї (Graii) у Південній Італії, і ця назва стала узагальненою. Для елліна назватися “грайком” було б так само дивно, як для сучасного українця почути “малорос” замість “українець”. Цей розрив між самоназвою та зовнішнім позначенням відображає, як різні культури сприймали одні й ті ж народи.
У сучасній Греції офіційна назва держави — Еллас (Ελλάς) або Еллінікі Дімократіа (Ελληνική Δημοκρατία, Грецька Республіка). Проте в міжнародному спілкуванні використовується “Греція” (від лат. Graecia), що міцно вкоренилося в європейських мовах.
Еллада: що означала назва їхньої землі?
Еллада — це не просто географічна назва, а й символ культурної та духовної єдності. У давнину Еллада не була єдиною державою в сучасному розумінні. Це був конгломерат незалежних полісів, кожен із яких мав власний уряд, закони та армію. Проте всі вони поділяли спільну ідентичність, що ґрунтувалася на мові, релігії та традиціях.
Назва “Еллада” спочатку стосувалася невеликої області у Фессалії, де, за міфами, жив Еллін. З часом вона поширилася на весь грекомовний світ, включаючи материкову Грецію, острови Егейського моря та колонії в Малій Азії, Південній Італії та на Чорноморському узбережжі. У творах Гомера Еллада згадується як регіон, але вже у V столітті до н.е., за часів Геродота, вона стала синонімом усього грецького світу.
Цікаво, що еллінське сприйняття своєї землі було дуже гнучким. Наприклад, під час Перських воєн (V ст. до н.е.) поняття Еллади стало політичним: воно об’єднувало всіх, хто протистояв перському царю Ксерксу. Геродот у своїх “Історіях” підкреслював, що елліни — це не лише спільна кров, а й спільні святині, звичаї та спосіб життя.
Еллада як культурний феномен
Еллада була не лише територією, а й ідеєю. Вона асоціювалася з високою культурою, філософією, театром і наукою. Наприклад, афінський Акрополь, дельфійський оракул чи олімпійський стадіон були не просто місцями, а символами еллінського духу. Навіть грецькі колонії, розкидані по Середземномор’ю, вважали себе частиною Еллади, хоча географічно були далекими від материкової Греції.
Ця культурна єдність дозволяла еллінам зберігати ідентичність навіть у періоди криз. Наприклад, після завоювання Олександром Македонським величезних територій елліни поширили свою культуру на Схід, створивши епоху еллінізму. У цей період Еллада стала не просто землею, а глобальним культурним простором.
Інші назви та їх значення
Окрім “еллінів” та “Еллади”, греки використовували й інші терміни для позначення себе та своїх земель. Ось ключові з них:
- Ахейці (Ἀχαιοί, Achaioí): Ця назва часто зустрічається в “Іліаді” Гомера для позначення греків, що брали участь у Троянській війні. Ахейці, ймовірно, були одним із головних племен мікенської епохи (XVI–XII ст. до н.е.). Назва походить від регіону Ахайя на Пелопоннесі.
- Данайці (Δαναοί, Danaoí): Інша гомерівська назва, пов’язана з міфологічним царем Данаєм. У епосах данайці — це греки, які воювали під Троєю. Цей термін рідше використовувався в класичну епоху.
- Аргейці (Ἀργεῖοι, Argeioí): Назва, пов’язана з містом Аргос, яке в мікенську епоху було важливим центром. У Гомера аргейці — синонім греків загалом.
- Іонійці, дорійці, еолійці: Ці назви стосувалися окремих етнічних груп еллінів, що розрізнялися діалектами та традиціями. Наприклад, іонійці населяли Аттику та Малу Азію, дорійці — Спарту та Крит.
Ці терміни відображають складну мозаїку еллінської ідентичності. Хоча “елліни” стало загальноприйнятим, у різні періоди та контексти греки могли називати себе по-різному, залежно від регіону чи племені. Наприклад, у творах історика Фукідіда (V ст. до н.е.) згадується, що поняття “елліни” ще не було універсальним у гомерівські часи, а стало таким лише після Троянської війни.
Як називали свою державу в різні епохи?
Стародавня Греція не була єдиною державою, тому термін “держава” тут умовний. Проте в різні періоди греки створювали союзи, імперії чи республіки, які мали власні назви. Ось як еллінський світ називав свої політичні утворення:
| Епоха | Назва | Опис |
|---|---|---|
| Мікенська епоха (XVI–XII ст. до н.е.) | Ахайя | Неофіційна назва, що асоціювалася з ахейськими царствами, такими як Мікени чи Пілос. |
| Класична епоха (V–IV ст. до н.е.) | Еллада | Культурно-політичне поняття, що об’єднувало міста-держави, які протистояли зовнішнім ворогам. |
| Елліністична епоха (IV–I ст. до н.е.) | Македонська імперія | Після завоювань Олександра Великого еллінський світ асоціювався з імперією, що включала Грецію, Єгипет, Персію. |
| Візантійська епоха (IV–XV ст. н.е.) | Ромеї | Греки Візантії називали себе “ромеями” (Ῥωμαῖοι), вважаючи себе спадкоємцями Римської імперії. |
Джерела: Геродот, “Історії”; Фукідід, “Історія Пелопоннеської війни”.
Ця таблиця показує, як змінювалося сприйняття “держави” в еллінському світі. У класичну епоху Еллада була радше ідеєю, ніж централізованою державою. Лише за Олександра Македонського греки вперше об’єдналися під єдиним політичним центром, хоча й ненадовго.
Цікаві факти по темі 🧠
Елліни vs варвари. Для греків “еллін” означало цивілізовану людину, а “варвар” — будь-кого, хто не розмовляв грецькою. Цікаво, що перси, єгиптяни чи фінікійці, попри свої розвинені культури, для греків залишалися “варварами”.
Слово, що змінило світ. Термін “еллінізм” досі використовується для позначення грецького культурного впливу. Наприклад, архітектура, театр чи філософія елліністичного періоду вплинули на Рим, Візантію і навіть сучасну Європу.
Олімпійські ігри як символ єдності. Олімпійські ігри, що проводилися в Елладі кожні чотири роки, були чи не єдиним моментом, коли всі греки відчували себе єдиним народом, забуваючи про міжусобні війни.
Ромеї та спадщина. У Візантії греки називали себе “ромеями”, але їхня мова залишалася грецькою, а культура — еллінською. Це показує, як гнучко греки адаптували свою ідентичність до нових реалій.
Як еллінська ідентичність впливала на світ?
Еллінська самоназва та уявлення про Елладу сформували не лише грецьку культуру, а й увесь західний світ. Грецька мова стала мовою науки та філософії, а еллінські ідеї демократії, театру та мистецтва лягли в основу європейської цивілізації. Наприклад, афінська демократія V століття до н.е. надихала творців сучасних політичних систем, а праці Аристотеля та Платона досі вивчаються в університетах.
У період еллінізму (IV–I ст. до н.е.) грецька культура поширилася від Індії до Єгипту. Міста, як-от Александрія в Єгипті чи Антіохія в Сирії, стали центрами еллінської науки та мистецтва. Навіть після падіння Візантії в 1453 році еллінська спадщина жила в європейському Відродженні, коли вчені заново відкривали грецькі тексти.
Еллінська ідентичність була унікальною, бо поєднувала гордість за власну культуру з відкритістю до інших народів. Греки не лише зберігали свою самобутність, а й ділилися нею, створюючи культурний міст між Сходом і Заходом.
Сучасна Греція: повернення до Еллади
Після здобуття незалежності від Османської імперії в 1821 році греки свідомо повернулися до своєї історичної самоназви. Офіційна назва держави — Еллас — підкреслює зв’язок із давньою спадщиною. Сучасні греки пишаються своєю історією, хоча й визнають, що їхня країна — лише частина колись величезного еллінського світу.
Цікаво, що в Греції досі точаться дискусії про ідентичність. Наприклад, під час економічної кризи 2008–2015 років багато греків зверталися до еллінської спадщини як до джерела натхнення та гордості. Водночас глобалізація змушує сучасних греків балансувати між історичною ідентичністю та сучасними реаліями.
Сьогодні слово “Еллада” викликає асоціації не лише з античними храмами чи філософами, а й із блакитним морем, оливковими гаями та гостинністю сучасних греків. Це країна, яка, попри всі історичні бурі, зберегла свою душу — еллінську.