Таємнича постать Марії Вілінської
Марія Вілінська, відома світу як Марко Вовчок, — це не просто ім’я в історії української літератури, а справжня загадка, огорнута міфами й чутками. Її псевдонім, що звучить як відлуння козацької епохи, викликає цікавість: чому саме “Марко Вовчок”? Що ховається за цим вибором? Ця стаття розкриє всі грані цієї історії, занурившись у біографію письменниці, культурний контекст і навіть емоції, які супроводжували її життя.
Марія Вілінська була унікальною жінкою свого часу: єдина письменниця в українській літературі кінця 50-х років ХІХ століття, вона сміливо кинула виклик суспільним нормам. Її псевдонім став не просто маскою, а символом її бунтівної душі. Давайте розберемося, як народилося це ім’я та чому воно досі звучить так потужно.
Історичний контекст: чому псевдоніми були необхідністю?
У ХІХ столітті жінка-письменниця була рідкістю, майже аномалією. Суспільство диктувало чіткі ролі: грати на фортепіано, знати мови, вдало вийти заміж. Писати? Це вважалося чоловічою справою. Жінки, які наважувалися творити, часто ховалися за чоловічими псевдонімами, щоб їх сприймали серйозно. Марія Вілінська не була винятком, але її псевдонім — це не просто спроба приховати стать. Він ніс глибший сенс, пов’язаний із її життям і світоглядом.
Чоловічі псевдоніми, як-от Жорж Санд чи Грицько Григоренко, були способом увійти в літературний світ, де панували чоловіки. Але Марко Вовчок пішла далі: її псевдонім став мостом до українського народу, його історії та культури. Вона, росіянка за походженням, обрала ім’я, яке звучало по-народному, по-козацьки, ніби заявляючи: “Я одна з вас”.
Версії походження псевдоніма
Псевдонім Марко Вовчок оповитий легендами. Існує кілька версій його походження, кожна з яких додає нові штрихи до портрета письменниці. Ось найпоширеніші з них, розібрані детально.
Версія 1: Гра зі словом і прізвищем чоловіка
Одна з найпопулярніших теорій стверджує, що псевдонім походить від прізвища першого чоловіка Марії — Опанаса Марковича. Маркович — Марко-вичка — Марко Вовчок. Ця трансформація звучить як каламбур, гра звуків, що була популярною в літературних колах. Дослідники, зокрема Валерій Шевчук у книзі “Із вершин та низин”, підтримують цю ідею, наголошуючи на простоті та логічності такого вибору.
Але чому “Вовчок”? Слово “вовчок” у народній мові асоціювалося з вовком, хижаком, який водночас уособлював силу й самотність. Можливо, Марія, відчуваючи себе чужинкою в українському середовищі, обрала це слово, щоб підкреслити свою незалежність і непокірність.
Версія 2: Пантелеймон Куліш і “вовчкуватість”
Інша теорія, яка часто згадується в джерелах, наприклад, на порталі grebkray.com.ua, пов’язує псевдонім із Пантелеймоном Кулішем, відомим письменником і редактором Марії. Куліш, за переказами, назвав її “Вовчком” через її мовчазну, загадкову натуру. Ганна Барвінок, дружина Куліша, згадувала: “Була мовчазна, мало говорила, так що трудно було узнати її розум. Може, од того Куліш назвав її ‘Вовчком'”.
Ця версія особливо цікава, адже Куліш називав Марію “мовчазним божеством”, порівнюючи її з неприступним берегом, до якого він так і не зміг “причалити”.
Куліш, захоплений талантом Марії, міг вигадати псевдонім, поєднавши прізвище її чоловіка з її “вовчкуватістю” — меланхолійною замкнутістю. Проте сама Марія, за свідченнями її щоденника, ненавиділа це “прізвисько”, називаючи його образливим. Вона ніколи не підписувала листи псевдонімом, завжди використовуючи справжнє ім’я — Марія Маркович.
Версія 3: Козацьке коріння роду
Син Марії, Богдан Маркович, стверджував, що псевдонім походить від родинних переказів. За його словами, рід Марковичів походив від козака Марка, прозваного “Вовчком” за суворий норов. “Вовчок” — це зменшена форма від “вовк”, що в українській традиції символізує силу, сміливість і волелюбність. Ця версія, згадана на порталі ukrainky.com.ua, підкреслює зв’язок Марії з українською культурою, яку вона так палко полюбила.
Ця теорія додає псевдоніму історичної ваги. Обираючи ім’я, пов’язане з козацьким минулим, Марія могла заявити про свою відданість Україні, її історії та боротьбі за свободу.
Версія 4: Географічна прив’язка
Менш поширена, але цікава гіпотеза, запропонована вінницьким науковцем Василем Борщевським, пов’язує псевдонім із подільським селом Вовчок, розташованим неподалік від Немирова, де Марія жила з чоловіком. У блозі vvv62.blogspot.com зазначається, що Марія часто відвідувала навколишні села, збираючи фольклор. Назва села Вовчок могла надихнути її, адже вона співзвучна з прізвищем Маркович і має народний, “свій” відтінок.
Ця версія менш популярна, але вона підкреслює глибоке занурення Марії в українське середовище. Живучи в Немирові, вона не просто вивчала мову, а вбирала дух народу, його пісні, легенди. Можливо, село Вовчок стало для неї символом цього єднання.
Чому Марія ненавиділа свій псевдонім?
Цікаво, що Марія Вілінська не любила свій псевдонім, називаючи його “прізвиськом”. У листі до сина в 1892 році вона писала: “Пропозиція поставити замість імені доктора — Марко Вовчок поглибила похмурий стан мого духу”. Чому так сталося? Є кілька причин.
- Відчуття приниження. Слово “вовчок” могло асоціюватися з чимось диким, некерованим, що не відповідало її інтелігентній натурі. Куліш, вигадуючи псевдонім, можливо, хотів підкреслити її загадковість, але для Марії це звучало як насмішка.
- Втрата ідентичності. Марія пишалася своїм ім’ям і походженням. Псевдонім, особливо нав’язаний кимось іншим, міг здаватися їй спробою стерти її справжню сутність.
- Соціальний тиск. У літературному світі псевдонім підкреслював її “інакшість” — як жінки, як росіянки за походженням. Це могло викликати внутрішній протест.
Незважаючи на нелюбов до псевдоніма, Марія не відмовилася від нього. Можливо, тому, що він уже став частиною її літературної слави. Її “Народні оповідання”, видані під ім’ям Марко Вовчок, здобули шалену популярність, а псевдонім міцно закріпився в свідомості читачів.
Значення псевдоніма для української літератури
Псевдонім Марко Вовчок — це не просто ім’я, а культурний код. Він уособлює зв’язок із народом, його історією та боротьбою. Марія, обравши (чи прийнявши) це ім’я, стала голосом кріпачок, жінок, які страждали від гніту. Її твори, як-от “Інститутка” чи “Маруся”, розкривали трагедії простих людей, і псевдонім лише посилював цей ефект.
У ХІХ столітті псевдонім Марко Вовчок став символом жіночої емансипації. Марія порушила всі можливі норми: писала українською, хоча була росіянкою за походженням, відмовлялася від редагування своїх текстів навіть самим Кулішем, жила вільно, подорожуючи Європою. Її псевдонім, хоч і нелюбимий, став знаком її бунтівного духу.
Цікаві факти по темі
Цікаві факти про псевдонім Марко Вовчок:
- 📜 Тарас Шевченко називав Марію “своєю донею” і присвятив їй вірш “Марку Вовчку”, де звертався: “Моя ти зоренько святая”.
- 🌍 Повість “Маруся”, підписана псевдонімом Марко Вовчок, отримала нагороду Французької Академії та була рекомендована для вивчення у французьких школах.
- 🖋️ Псевдонім Марко Вовчок з’явився ще до особистого знайомства Марії з Кулішем. Вона надіслала йому рукописи анонімно, і саме він запропонував це ім’я.
- 🎭 У літературних колах Марію називали “нерозгаданим сфінксом” через її мовчазність і загадковість, що ідеально відповідало псевдоніму “Вовчок”.
Ці факти лише підкреслюють, наскільки багатогранною була постать Марії Вілінської. Її псевдонім став не лише літературним ім’ям, а й частиною її міфу, який живе й досі.
Порівняння версій походження псевдоніма
Щоб краще зрозуміти, яка версія найімовірніша, порівняємо їх у таблиці.
| Версія | Опис | Ймовірність | Підтвердження |
|---|---|---|---|
| Гра зі словом | Псевдонім походить від прізвища Маркович: Марко-вичка → Марко Вовчок. | Висока | Підтримується Валерієм Шевчуком та іншими дослідниками. |
| Куліш і “вовчкуватість” | Куліш вигадав псевдонім, поєднавши прізвище Маркович із мовчазною натурою Марії. | Середня | Спогади Ганни Барвінок, згадки на grebkray.com.ua. |
| Козацьке коріння | Псевдонім від козака Марка, прозваного “Вовчком”. | Середня | Свідчення Богдана Марковича, ukrainky.com.ua. |
| Село Вовчок | Псевдонім надихнула назва подільського села Вовчок. | Низька | Гіпотеза Василя Борщевського, vvv62.blogspot.com. |
Джерела таблиці: Валерій Шевчук “Із вершин та низин”, портал grebkray.com.ua, ukrainky.com.ua, блог vvv62.blogspot.com.
Кожна версія має право на існування, але найімовірніше, псевдонім — це поєднання гри зі словом і впливу Куліша. Проте саме Марія Вілінська надала цьому імені життя, зробивши його символом боротьби й таланту.
Як псевдонім вплинув на сприйняття творчості?
Псевдонім Марко Вовчок не лише приховував стать письменниці, а й формував її образ у літературному світі. Для читачів ХІХ століття це ім’я звучало по-народному, близько до серця. Воно асоціювалося з козацькою волею, силою, але водночас із трагізмом — адже вовк часто є самотнім мандрівником.
Для української інтелігенції псевдонім став знаком нової епохи. Марія, пишучи про долю кріпачок, ніби перевтілювалася в народного оповідача. Її твори вражали щирістю, і псевдонім лише посилював цей ефект. Навіть Тарас Шевченко, вражений її талантом, подарував їй “Кобзар” із написом: “Моєї єдиній дочці Марусі Маркович”.
У Європі, де Марія публікувалася французькою, псевдонім додавав екзотики. “Марко Вовчок” звучало як ім’я з далекої, загадкової України, що приваблювало таких гігантів, як Жуль Верн чи Іван Тургенєв.
Чому псевдонім залишився в історії?
Псевдонім Марко Вовчок пережив свою творчиню, ставши частиною української культури. Це ім’я уособлює не лише літературний талант, а й боротьбу за жіночу свободу, за право голосу в світі, де жінкам його не давали. Марія Вілінська, можливо, й не любила своє “прізвисько”, але саме воно зробило її легендою.
Сьогодні вулиці в Києві, Львові, Дніпрі носять ім’я Марко Вовчок. Її твори вивчають у школах, а псевдонім звучить як гімн сміливості. Він нагадує: навіть у найтемніші часи можна знайти свій голос, хай і під чужим ім’ям.
