З істоіії українців діаспори. Шлях до волі Никифора Григоріїва

Нещодавно, побачило світ біографічне дослідження, присвячене першому  директору Української служби «Голосу Америки» Никифору Григорієву. Це – монографія кандидатки історичних наук, доцентки Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ольги Сухобокової «Шлях до волі: Никифор Григоріїв (1883 – 1953)» (Київ-Вінниця, 2019, 607 с.).

Книга (обкладинка книги) Ольги Сухобокової «Шлях до волі: Никифор Григоріїв (1883 – 1953)»

Однією з особливостей життєвого шляху політика, освітянина, науковця й публіциста Н. Григорієва, що робить книгу цікавою для широкого читацького загалу, є те, що він був активним учасником всіх доленосних етапів українського національного руху першої половини ХХ століття. Тож знайомство із його біографією дозволяє краще зрозуміти той складний період та долю цілого покоління борців за незалежність України. Так, Н. Григоріїв – син сільського вчителя з Черкащини – став одним з лідерів українського національно-культурного руху на Поділлі початку ХХ ст. та Української революції 1917-1921 рр. Після поразки революції, як сотні тисяч українців, опинився на еміграції, де український національних рух набув нових форм та змісту. Політик був засновником і керівником низки українських громадсько-політичних та культурно-освітніх організацій у Чехословаччині, а з початком Другої світової війни продовжив боротьбу за українські інтереси у США та Канаді, в тому числі й  на чолі Української служби «Голосу Америки».

Н. Григоріїв (сьомий ліворуч в першому ряду) серед викладачів і студентів Української Господарської Академії. Подєбради, 1923 р.

Однак про активну діяльність Никифора Григорієва в Україні стало відомо лише зі здобуттям незалежності та відкриттям засекречених архівів. За часів СРСР навіть ім’я діяча було під суворою забороною. Тому дослідження його суспільно-політичної діяльності є важливим внеском у відтворення історії українського національно руху і повернення з небуття імен лідерів Української національної революції й української політичної еміграції в Європі та Америці.

Никифор Григоріїв з дружиною Ганною та сином Мирославом, Прага, 1925 р.

Книга Ольги Сухобокової, що стала результатом її багаторічних досліджень, є узагальнюючим цілісним біографічним нарисом, що послідовно і максимально об’ємно відтворює життєвий шлях Н. Григорієва. Увагу зосереджено на його практичній діяльності як громадсько-політичного діяча, державника, просвітника, науковця, публіциста, зрештою одного з борців за українську незалежність. Навіть назва монографії відображає головну мету її героя – служити українському народу та боротися за його визволення.

Праця вражає не лише обсягом (понад 600 сторінок), а й ґрунтовністю, значною кількістю ілюстрацій. Авторка використала матеріали понад 30 фондів центральних архівів України, а також зарубіжних бібліотек та архівів, зокрема Бібліотеки ім. В. Міяковського Української вільної академії наук у Нью-Йорку, Бібліотеки Карлтонського університету в Оттаві, Бібліотеки-музею осередку української культури і освіти у Вінніпезі, родинного архіву Н. Григорієва (Меріленд, США).

На основі цих джерел вперше детально розглянуто увесь життєвий шлях Никифора Григорієва – від дитинства і до останніх днів життя. Значну увагу приділено аналізу становлення його особистості, формування світогляду та цінностей. Вже у 21 рік Н. Григоріїв свідомо обрав життєвий шлях – служити своєму народу через поширення освіти й зайняв чітку українську державницьку позицію. Його діяльність у початковий період була спрямована на розвиток українського національного руху на Поділлі. Тут почався його довгий і успішний шлях публіциста, літератора-просвітника та педагога, автора підручників з історії та оригінальної методики національно-патріотичного виховання.

У книзі досить детально показано участь Н. Григорієва в Українській революції 1917-1921 рр., розглянуто його теоретичний і практичний внесок у становлення української держави. В цей час він постав як публічний політик всеукраїнського масштабу, представник найпопулярнішої політичної сили – Української партії соціалістів-революціонерів, член Української Центральної Ради і її Малої Ради, очільник міністерства освіти в трьох урядах УНР, голова Ради солдатських депутатів Київського військового округу, перший керівник Інформаційного бюро Армії УНР. На кожній з цих посад політик послідовно відстоював право українців на самостійність та власну державу. Водночас він вкрай негативно ставився до більшовиків, вважаючи їх найбільшими ворогами України, і до кінця життя боровся з ними та їхньою пропагандою.

Саме на звільнення України з-під радянської окупації й викриття більшовицької влади була спрямована активна діяльність Никифора Григорієва на еміграції як одного з лідерів українських есерів в Європі. Також він став розробником концепції єдиного національного фронту на еміграції – об’єднання українських національно-демократичних сил для визволення України.

Никифор та Ганна Григорієві. Кінець 1940-х рр.

Найбільше можливостей для консолідації українського проводу і всього світового українства політик вбачав у культурницькій та гуманітарній роботі. Саме з цією метою вони з Микитою Шаповалом створили Український громадський комітет у Празі (1921 р.) та українські виші Українську господарську академію й Український вищий педагогічний інститут імені М.Драгоманова, низку громадських організацій у Чехословаччині. Н. Григоріїв був співзасновником та директором Українського соціологічного інституту у Празі, очолював Український національний музей-архів та Український робітничий університет – перший український заочний виш.

Особливий інтерес викликає розділ «По той бік океану: діяльність Н.Григорієва в США та Канаді (1938 – 1953 рр.)», де розглядається життя і громадсько-політична діяльність Н. Григорієва на американському континенті. У цей час він зосередився на викритті злочинів СРСР, консолідації українських демократичних сил на еміграції для захисту інтересів українського народу,  розробці програми українського визвольного руху в Другій світовій війні та після неї. Ще в середині 1930-х років він передбачив її початок, і хотів, аби українці використали ситуацію для здобуття незалежності. Емігрувавши до США, у 1938-1943 рр. він об’їхав майже всі канадські й американські міста з українськими громадами, пропагуючи ці ідеї. У 1945 р. заснував у США український національно-демократичний осередок навколо «Союзу трудової демократії» і видавництва «Українська громадська пора», працював над створенням наукового інституту та культурно-освітнього осередку на зразок празького.

Працівники Української служби «Голосу Америки» та її директор Н. Григоріїв (другий праворуч). Нью-Йорк, початок 1950-х рр.

Значний внесок у боротьбу за незалежність України Никифор Григоріїв зробив як перший директор української служби «Голосу Америки» (1949-1953), яка відіграла вагому роль в інформаційній боротьбі з СРСР.  Він не лише очолив редакцію, а й брав активну участь у її створенні й закладенні основ роботи, які діяли довгі роки й після його смерті. Зауважимо, що саме Ольга Сухобокова першою дослідила надзвичайно цікавий і насичений американський період діяльності Н. Григорієва, в тому числі на чолі Української служби «Голосу Америки». До цього інформація про 15 років його життя в Америці обмежувалися лише енциклопедичною згадкою про те, що він був першим директором Української служби «Голосу Америки».

Поряд з громадсько-політичною та культурно-організаційною працею Н. Григорієва у книзі проаналізовано його наукову роботу у галузі історії й теорії держави, суспільно-політичної історії України, міжнародних відносин, соціології, політології, психології. Розкрито його внесок у розвиток української видавничої справи на еміграції, зокрема видавництв і часописів «Вільна Спілка», «Нова Україна», «Трудова Україна», «Українська кореспонденція», «Народна воля».

Діяльність Никифора Григорієва розглядається у контексті суспільно-політичних, національних та культурних процесів першої половини ХХ століття в Україні та країнах, де він мешкав. Водночас у даній праці до наукового обігу введено значний масив архівних джерел, що не лише розкривають участь Н. Григорієва у тих чи інших процесах та інституціях, але й доповнюють інформацію про діяльність і значення цих організацій в українському національно-політичному та культурному житті.  Тож всебічне вивчення та аналіз життєвого й творчого шляху, науково-публіцистичної спадщини Н. Григорієва дозволяють глибше зрозуміти характер національно-визвольного руху в Україні ХХ ст. і його окремих напрямів.

Онука Н.Григорієва Христина Кокс передає книгу про свого дідуся до Української вільної академії наук у Нью-Йорку. 2 серпня 2019 р.

Монографія Ольги Сухобокової «Шлях до волі: Никифор Григоріїв (1883 – 1953)» уже надійшла до низки провідних бібліотек та наукових установ не лише України й Європи, а й США. Зокрема, до Українського інституту Америки, Наукового товариства імені Тараса Шевченка та Української вільної академії наук в Нью-Йорку, Українського музею-архіву в Клівленді, а також Бібліотеки Конгресу США у Вашингтоні.

Читайте також

Українка стала гостею благочинного Гала-вечора князя Монако
Важливе, Новини, Світ
0 shares0 views

Українка стала гостею благочинного Гала-вечора князя Монако

vidia.ua - Вер 29, 2019

Українська продюсерка Марія Гражина Чаплін стала гостею найпрестижнішого заходу Монако - Monte-Carlo Gala for the Global Ocean, який відбувся 26 вересня, повідомляє VIDIA.…

У Чикаго поховали духовного батька української громади
Важливе, Світ
0 shares0 views

У Чикаго поховали духовного батька української громади

vidia.ua - Бер 16, 2019

Отець Мирон Панчук, священик Єпархії св. Миколая, Української Католицької Церкви, відійшов у вічність в Чикаго 9 березня і був похований 15 березня на…

Лідери діаспори виступили на захист Уляни Супрун
Україна
0 shares0 views

Лідери діаспори виступили на захист Уляни Супрун

vidia.ua - Лют 07, 2019

Лідери української діаспори виступили на захист Уляни Супрун, яку, нещодавно, рішенням судді Київського окружного адміністративного суду відсторонено від виконання обов'язків Міністра охорони здоров'я України,…