Україна німецькою: чому австрійські видавництва зацікавлені в українських авторах

На полицях книжкових крамниць у Австрії все більше видань авторства українців. Крім добре відомих німецькомовній публіці Юрія Андруховича, Сергія Жадана, Андрія Куркова, тут з’являються й переклади зовсім молодих українських письменників. 

Чи зумовлений інтерес до української культури подіями останніх трьох років у країні, чим українські письменники можуть привабити німецькомовну публіку та чому видавництва зацікавлені у співпраці, про це VIDIA поспілкувалася з перекладачами, австрійським видавництвом та самими письменниками. 

Крім документальних книг про Майдан й події в Україні за останні півроку, австрійські читачі можуть насолодитися й перекладами художніх творів українських письменників. “Der Papierjunge” (Паперовий хлопчик) – таку назву має переклад твору Софії Андрухович “Фелікс Австрія”. Роман про життя у провінційному місті колишньої Австро-Угорської імперії одразу став дуже популярним в Україні та відзначився кількома нагородами. Австрійка Марія Вайсенбьок переклала його на німецьку. Німецькомовні Андрій Любка, Тарас Прохасько, Любко Дереш, Марія Матіос, Сергій Жадан на прилавках книжкових магазинів теж її заслуга.

Цієї весни світ побачила книжка німецькомовної письменниці українського походження Мар’яни Гапоненко “Das letzte Rennen”. Австрійське видавництво Haymon (Інсбрук) видало роман Наталки Сняданко “Фрау Мюллер не налаштована платити більше” та роман Катерини Бабкіної “Соня” (німецька назва “Heute fahre ich nach morgen”). До слова, це видавництво кожні два роки організовує літературний фестиваль, куди приїжджає чимало українських письменників.

Перекладач – другий автор 

“Інколи перекладач, як другий автор. Коли читають роман в перекладі, то за неточності перепадає зазвичай перекладачу”, – вважає Марія Вайсенбьок. Роман “Фелікс Австрія” справив на неї неабияке враження. Це роман-алюзія, кожен раз його можна читати заново і сприймати по-іншому.  А те, що самій подобається, зазначає вона, завжди перекладати легше.

Цікаво, що спочатку Марія вивчала російську. А любов до української почалася з Гуцульщини, точніше із Франції. Саме там Марія познайомилася із сімейною парою з Києва, з якою вирушила в подорож до українських Карпат. Там вона відкрила для себе Прокураву, Космач, Косів і відтоді почала вивчати українську.

Завдяки Марії німецькою зазвучали не тільки герої творів багатьох українських письменників, а й гуцульський діалект. Вайсенбьок перекладала уривок із “У нас гуцулів” Любові-Параскевії Стринадюк для проекту Kultur Kontakt Austria.

На її думку, перший бум української літератури у Європі стався після Помаранчевої революції. А події останніх трьох років в Україні знову викликали інтерес до неї не тільки на державному рівні, а й в літературній і культурній площині. На її думку, це можна побачити з того, що перекладається більше авторів, більше видавництв цікавиться українською літературою.

“Рука на пульсі” українських новинок 

Одним із таких видавництв є Haymon. Їхня українська направленість почалася ще у 2011 році, коли на австрійському літературному фестивалі познайомилися Маркус Хатцер, видавець Haymon та український письменник Андрій Курков, розповідає Доротеа Цанон, редакторка видавництва. Згодом роман-трилогія Андрія Куркова “Географія” став першим українським перекладом у видавництві.  Уже пізніше письменник звернув увагу видавців на інших особистостей української літератури. Так вийшли німецькою романи Марії Матіос та Юрія Винничука.

Після цього видавці двічі відвідали Київ, Доротеа Цанон побувала на книжковому фестивалі Меридіан Черновіц. Крім того, видавництво підтримує контакти з найкращими перекладачами з української на німецьку мову. Останні кілька років українська спрямованість Haymon значно розвинулася. “Мені здається, що це була любов з першого погляду. Українська література наслідує східноєвропейську наративну традицію. Для нас це означає легкий тип розповіді, що характеризується різноманітністю та багатством емоцій”, – коментує редакторка.

Українські події, звісно, не найвеселіша причина, чому німецькомовна аудиторія почала цікавитися країною та її літературою зокрема. Видавництво Haymon тоді теж відреагувало на події в Україні, видавши у травні 2014 року книжку Андрія Куркова “Український щоденник”. Письменник жив всього за дві хвилини від Майдану і задокументував кожен день розвитку подій.

На думку Доротеї із замороженням подій на Сході України, зменшився й інтерес до країни. Однак видавництво гадає, що це аж ніяк не причина припиняти знайомити німецькомовну аудиторію із новинками української літератури. Буквально на днях Haymon переклало роман Катерини Бабкіної “Соня”. Наступного року планує випустити у світ дебютний роман Наталки Сняданко “Колекція пристрастей”, а також твори Олександра Ірванця та Олексія Цюпи.

Коли кількість переростає в якість 

Мар’яна Гапоненко – нетиповий приклад української письменниці в німецькомовному середовищі. Родом з Одеси, вона переїхала в Німеччину у віці 19 років. Свої твори Мар’яна почала писати одразу німецькою. Її роман “Хто така Марта?” зовсім скоро вперше вийде в перекладі українською. Мар’яна жартує, якщо не вона, то хоч її герой Левадський таким чином повернеться на батьківщину.

Чимало часу Мар’яна Гапоненко прожила в Німеччині, і ось уже три роки, як перебралася з чоловіком в австрійську столицю. Коли Мар’яну запитують, як їй вдається так писати німецькою мовою, яка не є рідною, вона посміхається і відповідає: “Так сталося, що я її добре вивчила, спочатку змушувала себе, а потім зацікавилася”. На думку Мар’яни, поняттю мови приділяють занадто багато значення. Для неї – це всього лиш інструмент, яким вона добре володіє, адже в літературі мова немає значення, a головне – це послання.

І цим посланням вона намагається достукатися до читача. Хоча в її книжках не завжди йде мова про Україну, можливо доля правди у факті є, що читачі цікавляться творами письменниці через її українське походження та події в країні.

Сама Гапоненко полюбляє читати Юрка Прохаська та Софію Андрухович. На її думку, молоді українські письменники – активніші та наполегливіші за старше покоління. І це той яскравий приклад, коли кількість перейшла в якість. Незважаючи на події в Україні, такі письменники як Наталка Сняданко, Софія Андрухович та інші, гадає Мар’яна, так чи інакше, вийшли б на європейський ринок. Адже вони стають дедалі популярнішими та викликають більший інтерес у західноєвропейського читача.

Лідія Акришора, Відень, спеціально для VIDIA