Український Національний Музей – візитівка українського Чикаго

Український Національний Музей називають по-різному: хтось – скарбницею національної культури, хтось – колискою українства у Північній Америці, хтось – цілющим джерелом народних традицій. Можу додати тільки одне – не помиляється жоден.

Адже тут зберігаються навіть експонати, привезені тими українськими емігрантами, що першими ступили на американський берег більш ніж століття тому. На експозиціях можна побачити козацьку зброю, гетьманські атрибути, старовинні біблії, столітні «Кобзарі». Хіба ж це не скарби? Ці безцінні реліквії вціліли від нищівного радянського млина тільки тому, що були вивезені українськими емігрантами разом з найціннішими сімейними надбаннями зі сплюндрованих батьківських земель. Вони прагнули зберегти історію України для прийдешніх поколінь.

Скрізь у музейних залах панує дух українства. Манекени у національному одязі неповторної ручної роботи представляють різноманітні регіони України. Автентичні роботи різьбярів та славних малярів розповідають про звичаї та культуру, знайомлять з мистецьким колоритом багатьох поколінь. Варто наголосити, що наш Український Національний Музей внесений у перелік музейних пам’яток Чикаго, і щороку тисячі відвідувачів різних національностей знайомляться тут з Україною. Саме він, УНМ, представляє нашу державу з усією повнотою та величчю, часом, набагато потужніше, ніж посольства та делегації.

Протягом минулого 2013 року музей відвідало 5,763 гостей. А всього за кілька місяців 2014-го ця цифра вже сягнула 2,118.  Це й не дивно, бо останнім часом події в Україні не зникають з передовиць усіх видань та новинних сторінок. І наш музей виступає свого роду «послом» України за океаном. Ми намагаємося донести історичну правду про минуле та сьогодення нашої Батьківщини, тим самим протистояти інтенсивній інформаційній війні з боку Росії, яка ведеться проти України в світовому масштабі на усіх рівнях найрізноманітнішими засобами. Наш «сусід-брат – слов’янин», як себе називає путінська Росія, знову зазіхає на українську державність, прагне витерти зі скрижаль світової історії сторінку українського народу, очорнити наших національних героїв та їх здобутки. Україну знову намагаються перетворити в Малоросію.  Ось чому формування позитивного іміджу України у музеї є надзвичайно важливим. Він служить  інструментом самоутвердження України як великої нації у світі, є центром суспільної діяльності, спрямованої на трансляцію культури, збереження національних традицій у діаспорі.

Численні виставки та зустрічі, поповнення фондів та пошук нових методів – це лише маленька доля тієї багатогранної роботи музею та відданої праці музейних працівників і волонтерів. Є улюблені події, яких чекають цілий рік. До таких належать уроки писанкарства. На ці заняття приходить багато молоді, і не тільки українського походження. Особливу увагу музей присвячує юним відвідувачам зі шкіл українознавства. За останні роки в стінах музею досить часто лунають дитячі голоси, і це надзвичайно тішить. Адже для діток – це єднання з історією землі своїх предків, а для музею – це надія на майбутнє.

У музеї щиро вітають сучасних українських художників з усього світу, які мають за честь представляти свої роботи на виставці в українському Чикаго. Крім того музейна світлиця завжди запрошує гостей відзначити знаменні дати й трагічні сторінки історії України та її видатних постатей. І найголовніше – УНМ є візитівкою Українського Чикаго!  Жодна делегація чи гість з України, які побували в Чикаго, не могли оминути музей. Бо бути в Чикаго і не відвідати УНМ – це як в давньому українському прислів’ї: бути в Римі і Папи не побачити! Це неможливо!

Багато років поспіль очолював діяльність музею Ярослав Ганкевич, син одного з засновників. Тож багатьом своїм здобуткам музей завдячує саме цій шанованій у громаді людині. Нещодавно на щорічних підсумкових зборах було обрано нового президента. Ним стала Лідія Ткачук. Щиро вітаємо її та бажаємо успіхів на цій клопіткій ниві. Сподіваємося, що музей і надалі буде вартувати історичну правду і славу наших предків під вашим умілим керівництвом. Разом з тим до роботи приступила нова рада директорів. Багаторічна група музейників-волонтерів цього року поповнилася багатьма молодими учасниками. Тож хочеться побажати цим людям з щирою українською душею та великою любов’ю до мистецтва успіхів і натхнення. Хай Бог та щедрі меценати завжди допомагають нам разом берегти та примножувати скарби матеріальної та духовної культури українців для прийдешніх поколінь.

Лариса Кухар