Подвiйне громадянство українців: «за» і «проти»

Iдею подвiйного громадянства вже давно активно обговорюють у середовищi українського полiтикуму. Але найбiльш контраверсiйних форм ця дискусiя набула за президентства Вiктора Януковича.

Так, минулого року тодi ще вiце-прем’єр Борис Колесников на одному з мiж­народних самiтiв прямо заявив, що, мовляв, було б дуже непогано, якби Україна запровадила у себе iнститут подвiйного громадянства, оскiльки це знач­но спростило б її iнтеграцiю у глобальний свiт.

I ось цього тижня новим рупором подвiйного громадянства став Вiктор Медведчук, нинi бiльше вiдомий своєю вiдверто прокремлiвською позицiєю та родинними зв’язками з Володимиром Путiним. Сьогодні законодавство України не передбачає для наших громадян можливостi володiти паспортом ще якоїсь країни. Водночас нiяких санкцiй за отримання паспорта iншої держави також нема нi в Кримiнальному, нi в Адмi­нiстративному кодексах. Єдиним покаранням, що може бути застосоване до громадянина України, котрий має паспорт iншої держави, — втрата громадянства України. Втiм, цю нор­му практично не застосовують. Вiдтак, за даними неофiцiйної статистики, нинi кiлька сотень тисяч українцiв мають у кишенях паспорти щонайменше двох держав.

Цікаво, що ідею запровадження подвійного громадянства обговорюють не лише в Україні, але й у деяких країнах Європи. Там це трактують як єдиний спосіб зберегти чисельність титульної нації у громадянстві, бо люди масово виїжджають до багатших країн у пошуках роботи.

То чим же може обернутись для України подвiйне громадянство: добром чи злом, загрозою чи перевагою?

До дискусiї з цього приводу ми запросили голову правлiння Центру прикладних полiтичних дослiджень “Пента” Володимира Фесенка, полiтичного експерта Дмитра Корчинського та провiдного спецiалiста Лабораторiї демографiї та мiг­рацiї Iгоря Бочарова.

— Як до подвiйного громадянства ставляться у різних країнах свiту?

В. Фесенко:

— По-рiзному. Якщо країна формується переважно з емiг­рантiв, як, наприклад, Iзраїль, то подвiйне громадянство там навiть схвалюють, оскiльки воно сприяє формуванню державних стратегiй. Взагалi для великих та розвинених країн подвiйне громадянство не вважається великим злом.

У тiй же Росiї активно вiдпра­цьовують iдею так званого “руского мiра”, який має охоплювати тих росiян, якi виїхали на постiйне мiсце проживання в iншi країни, й утримувати їх пiд парасолькою росiй­ської iмперiї.

Взагалi кожна країна по-своєму регулює iнститут подвiйного громадянства. Якщо у двох рiзних країнах проживає спiльний етнос, то укладають мiждержавнi угоди, якi мають регулювати питання соцiаль­ної поведiнки “подвiйних” громадян — зокрема, оподаткування чи служби в армiї. Тут є цiкавi прецеденти. Якось вiдо­мий росiйський тележурналiст Володимир Познер у розмовi зi мною признався, що набув потрiйне громадянство — ро­сiйське, американське та фран­цузьке. Податки вiн платить у США та Росiї i навiть має право голосувати в цих країнах. Тобто тут багато нюансiв, якi регулюють мiждержавнi угоди.

I. Бочаров:

— Справдi, у свiтi немає одностайного пiдходу до цього питання. Наприклад, громадянин США може стати громадянином iншої країни i при цьому зберегти своє американське громадянство, якщо iнша країна не зобов’язує його вiд­мовитися вiд громадянства США. До речi, в американському законодавствi немає поняття “подвiйне громадянство”, але державний департамент в iнтересах розширення мiжнародної спiвпрацi не звер­тає уваги на те, що багато нових американцiв, якi подорожують свiтом, також не вiд­мовилися вiд старої бать­кiв­щини. Втiм, в американському паспортi прямо вказано, що “власник його не визнає бiль­ше жодного громадянства”.

Якщо ж говорити про Європу, то однi країни ЄС вiд­кидають його, натомiсть iншi дозволяють. Так, Iрландiя визнає подвiйне громадянство, Австрiя — нi. У Голландiї та Iталiї органи влади на подвiйне громадянство заплющують очi. У Туреччинi та Грецiї подвiйне громадянство законом дозволено, тодi як Норвегiя та Швецiя його категорично забороняють. В Iспанiї дозволено мати подвiйне громадянство лише певних країн. А швейцарський громадянин може придбати паспорт iншої країни, але тодi вiн раз i назавжди втрачає свiй. При цьому будь-яка людина, котра отримала “посвiдчення швейцарця”, зобов’язана вiдмовитися вiд усiх своїх колишнiх паспортiв.

— Обговорiмо переваги та недолiки подвiйного громадянства для України. Які переваги?

I. Бочаров:

— Для людей, яким пощастить набути “добре” друге громадянство, певнi переваги, звiсно, є. Наприклад, паспорт Канади, яку люблять україн­ськi емiгранти, дасть вам можливiсть вiльно пересуватися Європою та США, а отримати з ним вiзу в Австралiю — проста формальнiсть. Тобто канадський паспорт — це iдеальний документ для подорожей.

Якщо ви маєте другий паспорт Панами, то вам гарантований безвiзовий в’їзд до 34 країн, в тому числi країн майже всiєї Європи, Латинської Америки, Грецiї i Кореї.

Є й економiчнi переваги. Змiнюючи мiсце постiйного проживання, дехто намагається уникнути високих податкiв. Як-от французька кiнозiрка Жерар Депардьє. Наприклад, у Росiї податок з прибутку громадян — 13 вiдсоткiв, тодi як у Францiї — 52. А за новим законом для тамтешнiх мiльйо­нерiв — вiд 70 до 90 вiдсоткiв! Вiдтак для “росiйсько-французького” громадянина з’являється можливiсть вiддавати державi набагато меншу суму.

Д. Корчинський:

— Звичайно, подвiйне громадянство має певнi плюси. Наприклад, у разi кримiнального переслiдування менi легше сховатися в тому ж Iзраїлi, оскiльки вiн не видає тих, кого переслiдують за економiчнi злочини. Якщо ж я маю паспорт якоїсь європейської країни, то позбавлений мороки з отриманням вiз. Якщо у мене паспорт України i Росiйської Федерацiї, то проблем з працевлаштуванням на будiвельних майданчиках Москви не виникатиме.

Тобто це, на перший погляд, очевиднi речi: що бiльше паспортiв у громадянина, то комфортнiше вiн почувається у цьому свiтi. Але проблема в тому, що в разi запровадження подвiйного громадянства українцiв, якi матимуть паспорти США чи Британiї, буде дуже мало. Набагато бiльше наших землякiв матимуть паспорти росiйськi. I це додаватиме неабиякого натхнення нашим схiдним братам “боротися” за права своїх землякiв в Українi. Це чи не єдиний недолiк, але вiн перекриває усi переваги.

— В чому його суть?

В. Фесенко:

— Насправдi iдея подвiйного громадянства не нова. Ще у
90-тi роки її обговорювали, коли працювали над новою Конституцiєю України. Але тодi її вiдкинули, оскiльки iдея не вписувалась в концепцiю унi­тар­ної держави. Для бiль­шостi полiтикiв було зрозумi­лим, що для молодої країни, в кiлькох регiонах якої проживають великi етнiчнi меншини, введення iнституту подвiйного громадянства могло б призвести до послаблення української державностi та посилення впли­ву сусiднiх держав.

Потiм цю тему порушували ще декiлька разiв — здебiль­шого тi полiтики, якi орiєнту­валися на Росiю. Росiя ж постiйно заохочувала цей процес, i її iнтерес тут зрозумiлий: вона хоче контролювати увесь пострадянський простiр. Нинiшнi новi iнтеграцiйнi проекти Пу­тiна — наочний цьому приклад. Тому Росія обома руками “за” подвiйне громадянство.

Але ми вже бачили, чим усе це може закiнчитися на прикладi сумнозвiсної росiйсько-грузинської вiйни. Тодi одним iз приводiв введення росiйських вiйськ у Грузiю були нiбито волання про допомогу росiйсь­ких громадян, якi жили у Пiвден­нiй Осетiї.

Тепер повернiмося до України, наприклад, до Криму. В цьому регiонi i без того iснують сепаратистськi проросiйськi настрої, адже це єдиний регiон в Українi, де етнiчнi росiяни становлять бiльшiсть. Крiм того, там дуже складнi мiжет­нiчнi взаємини. Уявiмо, що в Українi запрацював iнститут подвiйного громадянства i бiль­шiсть кримчан отримали ро­сiйськi паспорти. Що тодi вiд­буватиметься? Росiя матиме можливiсть шантажувати Україну, в неї завжди буде нагода втрутитися у внутрiшнi справи нашої країни пiд приводом захисту прав своїх громадян. I це лише один момент.

А є й iншi. Крiм Криму, є Закарпаття, Буковина i навiть част­ково Галичина. У цих регiо­нах, особливо на Закарпаттi, може також суттєво зрости вплив сусiд­нiх держав. Такi вiдцентровi тенденцiї можуть просто розiрвати Україну на шматки.

Д. Корчинський:

— Так, у багатьох наших сусi­дiв — Росiї, Румунiї, Угорщини — виникне велика спокуса розчленувати Україну i врештi поставити хрест на її державностi. Адже Росiя — це нестабiльна територiя, яка сама переживає i переживатиме у майбутньому проблеми розпаду федерацiї. Там є потужнi чинники, якi покликанi реанiмувати “орду”, i робитимуть вони це переважно коштом сусiдiв. З другого боку, радикальна правляча партiя Угорщини також вiдверто декларує свої територiальнi претензiї до України.

I. Бочаров:

— У майбутньому я не вiдки­даю того, що в умовах лiбе­ралiзацiї та європейської iнте­грацiї iнститут громадянства i в Українi може змiнюватися та трансформуватися в iншi форми. Наразi ж у нас ще не сформувалася у класичному виглядi єдина нацiя. Так, у нас є сус­пiльство, є країна, є кордони, але у нас є i серйозне внутрiшнє протистояння мiж Заходом i Сходом. Воно, своєю чергою, дуже сильно впливає на полi­тичнi вподобання жителiв рiз­них регiонiв, на розвиток по­лiтичного протистояння. Тому в цих умовах запроваджувати подвiйне громадянство — це свiдомо йти на послаблення України як держави. На жаль, такi нашi реалiї.

— Але, до речі, чи так легко громадяниновi України набути престижне друге громадянство?

Д. Корчинський:

— Отож-бо, що нелегко. До речi, iноземцевi майже неможливо стати повноправним громадянином в бiльшостi арабських держав — особливо в Алжирi, Саудiвськiй Аравiї та Арабських Емiратах.

Загалом у свiтi є близько 100 держав, якi допускають можливiсть подвiйного громадянства. Серед них Бельгiя, Бразилiя, Канада, Колумбiя, Кiпр, Сальвадор, Фiнляндiя, Грецiя, Угорщина, Iсландiя, Iрландiя, Iталiя, Латвiя, Мексика, Нова Зеландiя, Швецiя, Велика Британiя.

Вважається, що стосовно набуття другого громадянства найлiберальнiшою країною у свiтi є Австралiя, натомiсть там чи не найжорсткiше iммiгра­цiйне законодавство. Але за­уваж­те: по-перше, усi вони, на вiдмiну вiд України, давно вiд­булися як держави. По-друге, у них немає таких, як у нас, зовнiшнiх та внутрiшнiх загроз.

Автор: Юрiй ГРИЦИК

До речi

За даними дослiдження Цент­ру Разумкова, 49,4 вiдсотка громадян нашої держави хотiли б мати громадянство ще однiєї країни при збереженнi українського громадянства; 13,7 — заради набуття громадянства iншої країни готовi вiдмо­ви­тися вiд українського; 3,6 — коливаються з таким рiшенням; 40,9 вiдсотка громадян не хотiли б мати подвiйного громадянства за жодних обставин.

Джерело: Експрес