Студенти – важлива складова української еміграції

Поразка національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. та несприятливі політичні умови на українській території призвели до масової еміграції. Говорячи про українську еміграцію міжвоєнного періоду, потрібно пам’ятати, що перш за все це – політична еміграція інтелігенції та громадсько-політичних діячів. Серед української еміграції значну частину становили студенти. І не тільки за кількісними показниками, а й враховуючи їх вагомий внесок в справу представлення української нації в міжнародній сфері.

Діяльність студентів мала важливе значення для української еміграції ХХ століття. Представники української політичної еміграції 1920–1930-х років відводили студентам роль авангарду в своєму середовищі. Найголовніше завдання для них було здобуття вищої освіти, щоб в майбутньому використати свої знання на благо розбудови української незалежної держави. Але також студенти не перебували осторонь важливих культурних і громадсько-політичних заходів, що влаштовувала еміграція. Українські студенти були свідомі свого місця в житті нації і готові в будь-який момент долучитися до боротьби за здобуття незалежності України. В середовищі українського студентства переважали націоналістичні погляди, які і вплинули, головним чином, на діяльність студентських організацій. Варто пам’ятати, що українські студенти-емігранти 1920–1930-х років це – люди з багатим життєвим досвідом, що, в більшості своїй, були учасниками Першої світової війни та національно-визвольних змагань 1917–1921 рр., їх погляди та переконання формувались в період політичних потрясінь, але незмінним для них залишалось прагнення до здобуття Україною незалежності.

Традиція навчання в закордонних вищих навчальних закладах була досить поширена серед українських студентів, в ХІХ ст. їх кількість на еміграції зростає і дійшло до заснування власних організацій. Так, у 1868 р. у Відні було засноване перше товариство українських студентів за кордоном «Січ». Але наймасовішою була студентська еміграція до країн Європи в 1920–1930-х роках. Найбільше українських студентів в міжвоєнний період зосередилось в Чехословаччині, де були створені найкращі умови з-поміж інших європейських країн для емігрантів. Зокрема, в Чехословаччині за урядової підтримки були засновані та діяли українські вищі навчальні заклади: Український вільний університет в Празі, Українська господарська академія в Подєбрадах, Український вищий педагогічний інститут в Празі. В інших європейських країнах, особливо в Польщі, Німеччині та Австрії, студенти, навчаючись в вищих навчальних закладах, засновували власні організації та проводили активну культурно-просвітню діяльність, репрезентуючи здобутки української нації.

Українські студенти засновували численні організації: загально-студентські, допомогові, кооперативні, культурно-освітні, мистецькі, професійні, спортивні тощо. Діяльність студентів була спрямована на збереження традицій та історії українського народу та поширення інформації про Україну серед іноземної громадськості. Заходами в цьому напрямі були збори організацій, де обговорювались важливі питання з життя студентів, зачитувались реферати різної тематики, влаштовувались дискусії тощо. Великої ваги надавалось відзначенню пам’ятних дат в історії українського народу, днів народження та смерті відомих українських діячів, релігійних свят. Часто на такі заходи запрошувались представники іноземної громадськості. Також студентські організації влаштовували курси українознавства, мета яких полягала в збереженні та примноженні знань з історії, мови, культури серед української громади та зацікавленні українськими справами іноземців. Студенти організовували різного роду вечірки, концерти, ставили п’єси українських авторів, приймали участь в спортивних змаганнях тощо.

Велике значення серед діяльності студентських організацій мала видавнича справа. Більшість видань українських студентських організацій носила тимчасовий характер, але за їх допомогою можна скласти більш повне уявлення не тільки про студентський рух, а і його значення для української еміграції.

Однією з найбільших організацій українських студентів за кордоном в ХХ столітті був Центральний союз українського студентства (ЦЕСУС), заснований 1922 р., він координував діяльність українських студентських організацій на еміграції. ЦЕСУС відіграв провідну роль в справі представлення українських студентських емігрантських організацій на міжнародній арені. Представники ЦЕСУСу приймали участь в міжнародних студентських конференціях та форумах, видавали брошури та інформаційні матеріали про українське студентство англійською, французькою, німецькою мовами.

До Міжнародного дня студента у Київському міському будинку учителя відкрилась виставка, що представляє роль студентства в житті та діяльності української еміграції ХХ ст. Документи виставки ілюструють історію заснування та основні форми і методи діяльності українських студентських організацій. Серед документів виставки представлені статті, афіші, фотографії, журнали, за допомогою яких можна скласти уявлення про тенденції в українському студентському еміграційному русі.

Олена Гуменюк
головний науковий співробітник Центрального державного архіву зарубіжної україніки