Українські книги 1920–1930-х років: історичний зріз

Лис 05, 2013

BeFunky_заставка.jpgТематика друкованої продукції українських видавництв у 1920-ті–1930-ті роки є прикладом висвітлення історичний подій безпосередньо їх учасниками. Саме в цей період активно публікувалися твори «по гарячих слідах». Структура каталогів українських видавництв і книгарень того часу, склад друкованої продукції свідчать про бажання авторів розповісти якомога детальніше про перипетії визвольних змагань в Україні. Документи Центрального державного архіву зарубіжної україніки (ЦДАЗУ) засвідчують  найцікавіші приклади публікацій 1920-х–1930-х рр., що були видані в українських землях тогочасної Польщі.

 «Червона Калина» (Львів)

 Українські книгарні бачили свою місію не тільки у продажу книжок, а й в активному накопиченні документів та документальних спогадів про визвольні змагання в Україні для подальшого їх друку. Наприклад, з документів ЦДАЗУ відомо, що Книгарсько-Видавнича Спілка «Червона Калина» у 1925 ріці опублікувала відозву такого змісту: «Кожен день, кожна година віддалює нас від пам’ятних днів слави українського народу. Чотири роки минає, як Українська Галицька Армія перестала існувати як цілість. І за цей час ми не спромоглися на видання твору – історії Української Галицької Армії, історії визвольних змагань. З кожним прожитим днем затираються славні діла в пам’яті їх творців і учасників. Документи вітер розносить, або недбальство нищить. Для зберігання усього матеріалу про нашу визвольну боротьбу, для видання Книги Української Галицької Армії ми покликали до життя окремий Комітет. Кожен член УГА має прислати всякі документи, які є в його посіданню, а які стоять в якім не будь зв’язку з історією УГА. Обов’язком кожного члена УГА є списати свої переживання, або свого відділу чи частини, в якій служив, чи в якої був комендантом».

До вищезазначеного комітету входили: Степан Шухевич, Мирон Тарнавський, Франц Люнер, Володимир Бемко, Мирон Луцький,  Іван Молєщій, Осип Навроцький, Володимир Щуровський. Всі документи, спомини, записки, фотографії й грошеві пожертви належало надсилати на адресу  Книгарсько-Видавничої Спілки «Червона Калина» у Львові.

 «Бистриця» (Станіслав)

У місті Станіславі (нині Івано-Франківськ) у тому ж 1925 році почав виходити неперіодичний вісник українського книжкового руху «Книжка» видавництва «Бистриця». У передмові було зокрема зазначено: «Приступаємо до видання неперіодичного вісника українського книжкового руху, який має на меті нотувати докладно всі прояви нашого умовного руху, по можливості всіх українських земель, а далі має пособляти поширенню українського друкованого слова, можливо в найширших масах українського народу». Перший примірник «Книжки» містив інформацію за такими розділами: «Пекуча потреба» «З преси», «Рецензії», «Бібліографія» і «Хроніка», на що вказують документи ЦДАЗУ.

Плідною була і видавнича діяльність Наукового товариства ім. Т. Шевченка, каталоги книгарні якого зберігається в Центральному державному архіві зарубіжної україніки.

Наприклад, каталог за 1922 рік структурований за одинадцятьма розділами, з яких найбільша кількість друкованих видань – 190 – припадає на розділ «Наука». Серед них можна виділити такі видання: «В чотирикутнику смерті. Причинки до трагедії УГА на Великій Україні (Із воєнного записника 3-тьої бригади)» Евгена Бородаєвича (Київ-Львів, 1921), «Проект конституції, основних державних законів Української Народниї Республики» професора О. Ейхельман (Київ-Тарнів, 1921), «Похід українських армій на Київ-Одессу в 1919 році (Короткий военно-історичкий оглад, Ч. 1−3 з 23 кольоровими схемами і документами в додатках)» генерал-хорунжего Генерального штабу М. Капустянського (Львів, 1921) та «Устрій української держави (Проекти Конституції Української Народної Республіки)»  1920 року.

Рубрика каталогу «Найновіші видання» містить книгу В. Андрієвського (Ліберець) «До характеристики українських правих партій (З докладу, читанного 16-17/XII 1920 р. в українськім військовім таборі в Райхенбергу)» (Берлін, 1921). Наприкінці каталогу, який включає біля шестисот книжок повідомляється, що «книгарня має на складі книги інформативного характеру про Україну та український народ в німецький, англійський, французький, російський, чеський та інших мовах».

Каталог книгарні Наукового товариства ім. Т. Шевченка за 1925 рік містить і друковані видання, присвячені історії України: «Жалібна книга. Поіменний спис поляглих членів УГА. в визвольній війні» (Львів), «Ідея соборної України в Европі в минулому. По невиданих документах і стародавніх працях» І. Борщака (Париж, 1923), «За золотоверхий Київ (І.К.К. Бої на вулицях Київа 1918. К. Полищук: При Центр. Раді)» (Лівів. 1922), «Похід українських військ на Київ (Серпень 1919)» Л. Мишуги (Відень, 1920, «Рік на Великій Україні (Спомини з української революції)» О. Назарука (Відень. 1920) та ін.

Всі книги можна було замовити і купити. На той час в каталозі вказувалися й ціни в золотій валюті. Наприклад, йшло таке повідомлення для читачів: «Ціни зложені по курсі пол. зол. З 1 липня 1925 р. (5.20 = 1 ам. дол.). На случай спадку пол. валюти – ціни відповідно підвищені».

Структура каталогів книгарні Наукового товариства ім. Т. Шевчанка у 1930-х роках стала більш дрібною і мала двадцять шість-двадцять вісім розділів. Наприклад, за каталогом 1937 року розділ «Історія-Спомини» представлений творами А. Крезуба «Нарис історії українсько-польської війни 1918-1919»  та М. Галущинського «З Українськими Січовими Стрільцями, спомини з рр. 1914−1915» (Львів, 1934).

Геральдико-історичні питання висвітлював О. Пастернак у праці «Пояснення тризуба, герби старокнязівського князя Володимира Святого», І. Свєнціький в книзі «Назва «Русь» в історичному розвитку до XII в.» та Т. Скотинський «Український герб та прапор». До розділу «Популярні видання» увійшли книги невідомих авторів: «Михайло Грушевський, його життя і мученича смерть» та «Чому Крути?».

Також, 1937 рік позначився за каталогом книгарні НТШ такими показовими виданнями як: «За державність, матеріали до Історії Війська України, збірник 5», П. Зленко «Зимовий похід, матеріали для бібліографічного покажчика», В. Бережанський В. «Чому Русини або Малороси називаються Українцями?», О. Лотоцький «Симон Петлюра», О. Шульгин «Без території, ідеологія та чин уряду УНР на чужині».

З документів ЦДАЗУ відомо, що станом на 1937 рік книгарня НТШ мала відділи у Луцьку, Кремінці, Перемишлі, Стрії, Ковелі.

Таким чином, каталоги українських видавництв і книгарень 1920-х−1930-х рр., що діяли у тогочасній Польщі наживо ілюструють події визвольних  змагань в України і є цінним джерелом бібліографічної інформації. Ознайомитися з ними детальніше можна завітавши до читального залу Центрального державного архіву зарубіжної україніки (Київ, вул. Солом’янська, 3), який працює кожного дня, крім вихідних.

Тетяна Ніколаєва, ЦДАЗУ
спеціально для Медіа-порталу VIDIA

Читайте також

Як закінчувалася «дружба народів»: п’ять фактів порушення Росією договору
Україна
0 shares0 views

Як закінчувалася «дружба народів»: п’ять фактів порушення Росією договору

vidia.ua - Сер 31, 2018

Президент України Петро Порошенко пропонує розірвати договір «Про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Росією», що «з вини Москви вже давно став…

Аеропорт «Бориспіль» урочисто відзначить старт першого рейсу Ryanair
Україна
0 shares0 views

Аеропорт «Бориспіль» урочисто відзначить старт першого рейсу Ryanair

vidia.ua - Сер 31, 2018

Урочистий запуск першого рейсу авіакомпанії Ryanair «Київ-Бориспіль – Берлін-Шенефельд» відбудеться 3 вересня у Міжнародному аеропорту «Бориспіль». Про це повідомляє VIDIA з посиланням на…

Варфоломій повідомив російського патріарха про впровадження автокефалії в Україні
Світ
0 shares0 views

Варфоломій повідомив російського патріарха про впровадження автокефалії в Україні

vidia.ua - Сер 31, 2018

Сьогодні під час зустрічі у Стамбулі Константинопольський патріарх Варфоломій повідомив Московського патріарха Кирила про впровадження рішення про автокефалію в Україні. З такою заявою…

  • укр

    дополню – смотрел когда-то по ТВ передачу о О.Патоне (отце Патона нынешнего). Так вот – до 1918г его книги печатались на русском, 1918-32гг – на украинском, а с 33г опять на русском. А теперь некоторые ущербные рассуждают об ущербности мовы – нет в ней научных терминов.