Іван Дубінін – поезія

_DSC0715Дубінін Іван Іванович народився в с. Оріхове на Луганщині 09.09.1952 року. В 1954 році батьки переїхали до м. Брянка цієї ж області, де і пройшло його дитинство. В 1982 році закінчив Луганський медичний інститут. Працював у різних медичних закладах Луганської області. Пише вірші та гумористичні оповідання з дитинства. У 1997 році з родиною переїхав до м. Черкаси, де зараз мешкає і працює.

Видані книжки – Збірка поезій російською мовою «Пламя свечи» (1995р.); «Туди чи не туди?», Літературні пародії (1999р.); «Бюстгальтер на зарплату», Гумор та сатира (2002 рік); «Я колись народився дощем», Вірші, пародії рос. та укр. мовами (2007 р.); «День народження зуба», Вірші для дітей рос. та укр.. мовами (2007р.); «Цезар в тесте» -детектив-пародія (2010р.) рос. мовою; «Небо в калюжі», вірші для дітей (2012р.).


В медових сотах липи квітнуть
К. Вербівська

У лип весілля. Гості – бджоли
Снують собі туди-сюди.
Духм’яна музика довкола
Стікає в сонячні меди.

Стоять мрійливо на осонні.
Горять в небесному вогні.
А бджоли – нотки Мендельсона –
Квітки цілують запашні.

Липневим медом Липень липне.
Співає пісеньку тихцем.
І раз по раз щасливо схлипне
На липи сонячним дощем.

* * *

Вечерній час всотав крикливу днину.
Розлите сонце в небо протекло.
Хтось взяв перо, а хтось схотів перину.
Яка душа, таке і ремесло.

Шарілась ніч краплинами калини,
Здригалася від зойків цвіркунів.
А небо, як пошарпана ряднина,
Цідило сяйво зоряних сонців.

Туди, до них, тяглося спрагле серце
Напитися з космічних чистих плес.
А повня, як цинковане відерце
В бездонному колодязі небес.

* * *

Небо в росах, наче просом
Хтось засіяв синє поле.
Сипле небо стоколосом
Краплі світла в наші долі.

А вони такі жадані.
А вони такі цілющі.
Наче сили первозданні
Приливають в наші душі.

І тоді вже сонце сходить.
Чи із душ, а чи із неба?
І над світом верховодить
Задля мене, задля тебе.

А навколо зорі, наче
Обважнілі світлом роси.
А душа сміється й плаче,
Щось своє у Бога просить.

* * *

Народження вірша

Щось кольне і повітря забракне,
А в душі чи тривога, чи млость?
І розгубленний розум заклякне:
Відбулося чи просто здалось?

Та вже муляє, крутить і нудить.
І ні спати, ні жить не дає.
І ритмічно пульсує у груди.
Та нарешті проклюнеться – є!

І тепло розіллється по ребрах.
А пронизливий радості схлип
Поєднає і землю, і небо.
І освятить віршований хліб.

Читайте також

Українка стала гостею благочинного Гала-вечора князя Монако
Важливе, Новини, Світ
0 shares0 views

Українка стала гостею благочинного Гала-вечора князя Монако

vidia.ua - Вер 29, 2019

Українська продюсерка Марія Гражина Чаплін стала гостею найпрестижнішого заходу Монако - Monte-Carlo Gala for the Global Ocean, який відбувся 26 вересня, повідомляє VIDIA.…

З істоіії українців діаспори. Шлях до волі Никифора Григоріїва
Публікації, Україна
0 shares0 views

З істоіії українців діаспори. Шлях до волі Никифора Григоріїва

vidia.ua - Вер 26, 2019

Нещодавно, побачило світ біографічне дослідження, присвячене першому  директору Української служби «Голосу Америки» Никифору Григорієву. Це – монографія кандидатки історичних наук, доцентки Київського національного…

У Чикаго поховали духовного батька української громади
Важливе, Світ
0 shares0 views

У Чикаго поховали духовного батька української громади

vidia.ua - Бер 16, 2019

Отець Мирон Панчук, священик Єпархії св. Миколая, Української Католицької Церкви, відійшов у вічність в Чикаго 9 березня і був похований 15 березня на…