У 1933 році діаспора презентувала Україну на грандіозній виставці в Америці

На офіційному прапорі Чикаго на білій смузі зображено чотири червоні шестикутні зірки. Кожна з них розповідає про найвидатнішу подію в історії міста. Четверта зірка приcвячується виставці “Століття прогресу” (1933-1934), яка принесла славу Чикаго, як третього найбільшого на той час міста світу. Свою вагому лепту у його розбудову та процвітання внесла українська громада.

Приклад найвищого патріотизму засвідчує унікальна в своєму роді експозиція Українського Національного Музею, присвячена події маловідомій в Україні, а саме виставка–ярмарок „Століття прогресу”. На площі, що зайняла 427 акрів землі поміж 12-ою і 39-ою вулицями вздовж озера Мічіган, розмістились павільйони різних країн. І посеред них – павільйон „Україна”. Цікава історія його побудови, яка водночас відкриває для нас сторінку життя нашої громади в далеких 30-их роках минулого століття. Зупиняємося біля пожовклої листівки, що друкувалася в тодішніх українських газетах, розсилалася поштою.

“Українці! Америки, Канади, Бразилії та інших заморських країв! Трапляється велика історична нагода помочи нашим братам в ріднім краю!”

— після такого звернення іде розповідь про всесвітню виставку, де зокрема підкреслюється: “Всі цивілізовані народи світу беруть участь, Український нарід мусить показати свою національну життєздатність, і це він може осягнути тоді, коли український нарід візьме участь у Всесвітній виставі…

Ми хоть народ без власної держави, але Американці трактують нас, як державницький народ…Це був би непростимий національний гріх перед Рідним Краєм і перед нашим грядущим поколінням, якби ми не взяли участи.”

Якщо брати під увагу політичну ситуацію в світі, то на той час – це був справжній героїзм відстоювати права неіснуючої на карті світу самостійної держави України. Мерією міста Чикаго в 1933 році від 14-ого по 20-е серпня було проголошено Український тиждень, а 19 серпня – Український день.

80 років тому очільники української громади заявили світові:

“Ми – культурний нарід і не уступім зі шляху борби, доки не здобудемо самостійну і соборну українську державу.”

Під цими словами –  17 підписів, серед яких імена Д-ра Мирослава Сіменовича, Мартина Барабаша, Степана Куропася та інших.

 Проти планів побудови українського павільйону виступив тодішній посол Радянського Союзу в США Максим Літвінов. Організаційний комітет з побудови українського павільйону дав гідну відсіч послові, розпочавши збірку грошей по усіх країнах, де проживали українці. Кошторис будови виносив $20,000.00. На цей час це були великі кошти. Люди надсилали пожертви від 25 центів до $1. У березні 1933 скарбничка нараховувала $ 5.000. Цю суму заплачено будівельній компанії, що втілювала у життя архітектурний проект Української Технічної Школи м. Львова. Оригінали креслень представлені в експозиції. На світлинах усміхнені і щасливі мрійники – вони закладають перший камінь під будову, яка вцілому винесла $22, 676.19. Газета “Chicago Daily News” помістила велику статтю відомого мистецького критика С. Бульє про неперевершений талант Олександра Архипенка (1887–1964), відомого українського скульптора. В окремому “Будинку Архипенка” розгорнулася його персональна виставка, де було представлено 44 роботи майстра.

Наступний будинок був музеєм народних ремесел. Голова Союзу Українок Америки Олена Лотоцька оформила кімнату вишивки. Для цього союзянки закупили на суму $2,225.00 виробів в кооперативи народного мистецтва у Львові.

За концертну програму відповідав відомий хореограф Василь Авраменко. Завдяки його лобіюванню було збудовано літній театр при українському павільйоні, де виступав духовий оркестр під керівництвом Максима Оленського, відомий український мішаний хор, створений у 1928 році Юрієм Бенецьким, музичний театр Мірошниченка, шкільний оркестр Harrison High School, що складався із 95 музикантів під керуванням капітана Івана Барабаша. Понад 400 представників молодечих організацій з Америки і Канади з’їхалися на свій форум до Чикаго, а Союз Українок Америки провів свою конвенцію, також під час виставки відбулася зустріч українських підприємців Америки.

Найбільш масовою була подія, що відбулася 16 серпня 1933 року – міжнародний конкурс красунь. Серед 25 учасниць – 18-ти річна українка Марія Любас отримала головну корону. Про це писали усі газети на своїх перших сторінках. Дівчину було короновано, як принцесу української діаспори.

12 тисяч людей вітали українську красуню, і летіла птахою над Мічіганом мелодія “Боже Великий Єдиний, нам Україну храни”.

Для дорослих вхід до українського павільйону коштував 50 центів, для дітей – 25 центів, а для тих, що приходили в вишиванках – вхід був безкоштовним.

Кожна подія по-своєму цікава. Запрошуємо відвідати Український Національний Музей. Унікальність його виставок у тому, що через світлини минулого, ми краще пізнаємо себе, наше коріння, наш український Всесвіт.

Відкриваймо разом маловідому українську Америку!

Марія Климчак
Куратор Українського Національного Музею в Чикаго

Фото з архіву Українського Національого Музею в Чикаго