Український Ікар Лев Мацієвич

Омріяне життя

Майбутній інженер-винахідник народився в 1877 році в селі Олександрівка Чигиринського повіту Київської губернії (нині Кіровоградська область) у дворянській родині. В 1886-1895 рр. Лев навчався у 3-й Київській гімназії, що розташовувалася на Подолі. Його улюбленими предметами були фізика, математика, хімія, класична література та іноземні мови.

Після закінчення механічного відділення технологічного інституту в Харкові, Мацієвич продовжив навчання в Миколаївській морській академії. В 1908 році молодий офіцер розпочав службу в Морському технічному комітеті, де займався розробкою та будівництвом підводних човнів.

Проте зовсім не океанські глибини вабили Льва Макаровича. Мрія про польоти підкорила серце українця, і він цілком присвятив себе новій справі. В 1909 році на засіданні військово-морського гуртка в Санкт-Петербурзі Лев Мацієвич виступив із доповіддю «Про стан авіаційної техніки та можливості застосування аеропланів у Військово-Морському Флоті». Молодому винахіднику вдалося переконати поважних та досвідчених інженерів у доцільності використання літаків на надводних кораблях.

Проект сховали під сукно

Для тих часів це була достатньо несподівана та смілива ідея. Восени того ж року капітан Мацієвич подав доповідну записку на ім’я начальника Морського генерального штабу Російської імперії, в якій обґрунтував основні технічні рішення щодо створення корабля, здатного нести на своєму борті 25 літаків.

У запропонованому Мацієвичем проекті йшлося про спеціальну навісну палубу для зльоту та посадки аеропланів, електричну лебідку (праобраз катапульти), що могла б вистрілювати літак із необхідною швидкістю, а також про особливе гальмівне устаткування (аналог аерофінішера), призначене для погашення швидкості літаків. Таким чином, наш співвітчизник уперше в історії сформулював основні принципи побудови морського авіаносця та розробив проект спеціального аероплана з посиленим шасі, з огляду на особливі умови посадки літака на корабель. Проте, незважаючи на схвальні відгуки фахівців, проект, який міг би здійснити справжню технічну революцію, так і залишився нереалізованим.

Останній зліт капітана Мацієвича

Навесні 1910 року капітан Мацієвич вирушив до Франції, де протягом півроку вдосконалював свої теоретичні знання та практичні навички у всесвітньо відомій авіаційній школі Анрі Фармана.

Повернувшись на батьківщину, офіцер-українець продовжував працювати над своїми проектами. Зокрема, він винайшов пристрій, що забезпечував м’яку та безпечну посадку літака на воду.

Загибель на зльоті

Життя Льва Мацієвича трагічно обірвалося 24 вересня (7 жовтня) 1910 року на Першому Всеросійському тижні повітроплавання в Санкт-Петербурзі. Під час показового польоту на висоті близько 400 метрів розірвалася діагональна розтяжка літака, яка потрапила в гвинт. Усе відбулося так блискавично, що пілот навіть не встиг зреагувати. Неймовірна сила викинула його з сідла некерованого «Фармана».

Це була перша авіакатастрофа, що відбулася на очах у численної публіки. Саме після неї авіаторам наказали прив’язуватися спеціальними ременями до сидіння (на зразок сучасних автомобільних пасків безпеки).

Смерть Мацієвича шокувала громадськість. Проводити його в останню путь прийшли тисячі людей. Суспільство втратило не лише талановитого пілота, інженера-винахідника, але й патріота, адже Лев Макарович був співзасновником Революційної української партії (РУП), самовіддано відстоював національно-визвольні ідеї. Лев Мацієвич похований на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври в Санкт-Петербурзі.

Михайло ПАВЛОВ

На знімках:

1. Лев Мацієвич був не лише висококласним пілотом, але й талановитим інженером-винахідником.
2. Останній зліт капітана Мацієвича. Комендантське поле. Санкт-Петербург. 24 вересня 1910 року.
3. Меморіальна дошка на фасаді Харківського політехнічного інституту (колишнього технологічного). Наші дні.

Фото з архіву автора та Харківського краєзнавчого музею