Італійці безкоштовно лікують важко хворих українських заробітчанок
На півночі Італії в містечку Феррара, яке пережило землетрус, уже восьмий рік існує гуртожиток для жінок-заробітчанок. Кожна з тамтешніх мешканок – тяжко хвора, йдеться у сюжеті ТСН.
Лікують наших співгромадянок у далекій Італії цілком безкоштовно. Жінки впевнені: вдома їх би вже не було! Гуртожиток зовні нічим не примітний серед сотень схожих старовинних будинків у центрі містечка Феррара на півночі Італії. Будівля теж постраждала під час останнього землетрусу.
Усі жительки, хоч і розмовляють італійською, іноземки – з Угорщини, Молдавії, Польщі. Та найбільше тут українок-заробітчанок. Італієць Роберто, помічник місцевого архієпископа, від кінця 2004-го для тих жінок і покровитель, і помічник, і янгол- охоронець.
«Так уже вийшло, що я зустрів на вулиці українську жінку. Вона плакала. У неї не було роботи, і вона не знала, куди йти. Я подумав: чому б їй і таким, як вона, не допомогти», – розказує президент асоціації «Надія» Роберто Маркетті. У кожної за плечима – кілька років в Італії на заробітках. Майже в кожної схожа історія.
«Завезли на квартиру, де було 60 чоловік. В Римі. І спали всі штабелями, хто де. Хто прибув – коло дверей. Хто ішов на роботу, ті переміщалися далі», – пригадує заробітчанка з Ужгорода Олена.
Роберто домовився з місцевою владою, і було виділено будинок. Тепер тут живе п’ятнадцять жінок, які приїхали до Італії та опинились у складному становищі. У кожної з тутешніх мешканок страшний діагноз. Рак, серцеві захворювання, ниркова недостатність. У пані Олени на роботі стався інфаркт. Її забрала «швидка». Лікарі призначили три операції, усі минули вдало.
2004-го в Італії вийшов закон, який дав змогу легалізувати свою присутність у країні людям, які приїхали на заробітки. У країні, за словами українок, до іноземок ставляться, як до своїх співгромадян.
«Коли я проконсультувалася, скільки може коштувати така операція, мені сказали, що до 80 тисяч гривень», – говорить Олена. Усі фінансові витрати на лікування та проживання цих 15-ти жінок узяла на себе влада містечка та благодійна асоціація «Надія». Жінки зізнаються: їм пощастило, що лихо спіткало не на Батьківщині.