Повернення Збручанського ідола
Релігійні обряди слов
Несподівані знахідки
З 1815 року Збруч був, так би мовити, природним розподілом між Російською та Австро-Угорською імперіями. Пости прикордонної та митної варти розташовувалися уздовж цієї річки.
Літо 1848 року було дуже спекотним. Падіння рівня Збруча неподалік села Гусятин Тернопільської області оголило загадкову шапку, що виступала з води. Чутки про утопленика миттєво поширилися серед селян.
Про незвичайну знахідку стало відомо Андріяну Брушкевичу – урядникові сусіднього села Личківці, власником якого був польський шляхтич Костянтин Заборовський. Незабаром до місця події прибув начальник митниці надстражник Олександр Лашевський. Зайшовши в річку, він зрозумів, що це не утопленик, а камінь. І не просто камінь, а стародавня статуя.
Хто ж поклонявся божеству?
На берег Збруча запросили інженера Вікентія Беньковського, який визначив розміри і приблизну вагу статуї, після чого наказав привести з села аж три пари волів. За пару годин загадковий камінь витягнули з води і, насилу завантаживши на віз, відвезли до Личківців. Кам’яний ідол пролежав в селі до зими, поки господар поселення Костянтин Заборовський не подарував його колекціонерові Михайлу Потоцькому. А той відправив унікальну знахідку до Кракова, де вона і понині займає почесне місце в експозиції Археологічного музею.
Кам’яну брилу з барельєфними зображеннями язичницьких божеств охрестили у науковому світі Збручанським ідолом. Увінчана головою бога Рода-Святовита, стародавня статуя втілює уявлення наших пращурів про Всесвіт.
Хто ж поклонявся ідолові? Більшість фахівців-істориків вважають, що це слов’яни. Проте деякі дослідники відносять Збручанського ідола до кельтів, а дехто шукає йому аналоги навіть серед тюркської старовини – від південноукраїнських степів до Центральної Азії.
Збручанський ідол
Свідчення археологів
Кілька років тому Прикарпатська експедиція Інституту археології України розпочала детальне обстеження слов’янських пам’ятників, що були знайдені у басейні Збруча. І незабаром досягла феноменального успіху, відкривши стародавнє городище-святилище Богит, на території якого колись стояла скульптура язичницького бога Рода-Святовита.
Вона знаходилася в центрі восьмипелюсткового капища, вимощеного каменями. Поруч розташовувалися жертовні майданчики, печі для приготування ритуального хліба, житла язичницьких жерців-волхвів. Тут язичники-слов’яни приносили в жертву Святовиту тварин, вимолюючи у нього добрий урожай, приплід худоби, удачу в життєвих справах.
У п’яти кілометрах на північ, біля села Крутилове Львівської області, археологи розкопали ще одне городище-святилище Звенигород, що використовувалося нашими далекими пращурами з VI-VII до середини ХІІІ століття. Там же були виявлені кам’яні культові майданчики з останками жертвопринесень, різні прикраси, уламки глиняного посуду.
Результати досліджень дозволили, нарешті, поставити крапку в тривалій суперечці щодо приналежності Збручанського ідола, і ще раз підтвердили факт язичництва, що колись існувало на Київській Русі.
Барельєфи на стовпі
Збручанський ідол є чотиригранним стовпом заввишки 2,67 м, вага – близько тони, виготовлений із сірого вапняку. Дата створення ідола – приблизно X століття, що хронологічно співпадає з періодом існування Збручанського культового центру.
Стовп розподілений на три яруси, на кожному з яких висічені різні барельєфи. Нижній ярус зображує підземне божество, середній – світ людей, верхній – богів. Кам’яну брилу вінчає кругла шапка.
За даними археологічних розкопок, ідол був встановлений на території святилища, розташованого на горі Богит.
Збручанський ідол зберігається в Краківському археологічному музеї. У Києві, Варшаві, Вільнюсі, Тернополі, Гродно і Москві встановлені копії ідола.
Михайло ПАВЛОВ
На знімках:
1. Навіть після прийняття християнства завзяті слов’яни-язичники таємно відправляли свої релігійні обряди.
2. Сьогодні Збручанський ідол височіє на території Археологічного музею в Кракові.
3. З усіх чотирьох боків кам’яний стовп прикрашений барельєфами із зображеннями людей і тварин.
Фото з архіву автора